хорий

ХВО́РИЙ на що, чим і без додатка (який має якусь хворобу, нездужає), НЕЗДОРО́ВИЙ, НЕДУ́ЖИЙ, НЕДУ́ЖНИЙ розм., СЛАБИ́Й, ХО́РИЙ розм., БОЛЯ́ЩИЙ заст., НЕЗДУЖА́ЛИЙ рідше, ТРУДНИ́Й рідше. Воронцов лежав у бліндажі, хворий на малярію (О. Гончар); Малий і хворий я лежав, Пригрітий теплою рукою моєї матері (Я. Щоголів); (Лікар:) Що се ви, панночко, такі сьогодні якісь знервовані, може, нездорові? (Леся Українка); Він лежить недужий у хаті один (І. Цюпа); — Я була тоді троха слаба... В мене, бачте, мігрень (І. Нечуй-Левицький); Марін.. Не плакав, не корився, не зітхав, Стояв мов труп або смертельно хорий (І. Франко); "Проскуру спекти можна, на часточку подати попові о здравії болящої Горпини" (О. Донченко); Співав (О. Вересай) — похилий, нездужалий, Співав і серцем молодів (М. Рильський); Яковові трохи покращало; зате мати така трудна (Панас Мирний).

ХВО́РИЙ ім. (людина, яка хворіє), НЕДУ́ЖИЙ, СЛАБИ́Й, ХО́РИЙ розм., БОЛЯ́ЩИЙ заст.; ПАЦІЄ́НТ (людина, що звертається до лікаря); ЛАЗАРЕ́ТНИЙ розм., заст. (той, хто лежить у лазареті). Сила опору смерті вмираючого помножила силу волі лікаря, і цю силу лікар повертав хворому сторицею (О. Довженко); В Лесі тілько було й роботи, що копати коріння, варити зілля та сидіти над недужим (П. Куліш); Старому та слабому годи завше, як малому (прислів'я); Параска сиділа коло хорої (Г. Хоткевич); Старий Трохим по надвір'ю, Мов убитий, ходить. Катерина ж з болящої І очей не зводить (Т. Шевченко); Лікарка дає пацієнтові кілька незначних порад і виписує рецепт на снотворне (Л. Дмитерко); З усіх жертв нещадного ярмарку становище лазаретників було найжахливішим (О. Гончар).