хоча

ПРИНА́ЙМНІ (в усякому разі), ПРИНА́ЙМІ рідше, ХОЧ (ХОЧА́). Планета існує для всіх в однаковій мірі, в однаковім праві, принаймні так бути повинно (О. Гончар); Я, здається, тебе ніколи не била, принаймі свідомо (Леся Українка); — Дивись, кажу, батько від дому одбився, щоб хоч не бачити, який у нас непорядок (Панас Мирний).

НА́ВІТЬ част. (ужив. у допустово-підсилювальному значенні), ХОЧ (ХОЧА́), ХОЧ І, ХОЧ БИ, ХОЧ БИ І, НЕХА́Й, ХАЙ, НЕХА́Й І, ХАЙ І, БОДА́Й, БОДА́Й І. Неодмінно потрібна його згода, навіть вимушена; — Ти оце наважилась од мене втекти і ладна вийти заміж хоч і за сажотруса, — сказала мати (І. Нечуй-Левицький); Про Кульбашного йшов в частинах поголос, ніби йому нехай над головою бомби рвуться, а доголитися він мусить неодмінно (Н. Рибак); На жаль, у комісії було так мало відважних громадян. Та й що зробить хай найвідважніший? (І. Ле); Мрії про вольність — нехай і не виразні — були тим повітрям, яким дихав Пушкін-ліцеїст (М. Рильський); Немов чимсь важким придавили йому тіло, і він не в силі зробити бодай найменший рух (А. Шиян).