храмина

СВЯТИ́НЯ (місце релігійного поклоніння), СВЯТИ́ЛИЩЕ, ХРАМ, ХРАМИНА.

СВЯТИ́НЯ (що-небудь особливо дороге, глибоко шановане), СВЯ́ТОЩІ мн.; ХРАМ, ХРА́МИ́НА заст. (місце, яке викликає почуття великої поваги). Однополчани були йому кревною ріднею, зброя — ремеслом, прапор — родинною святинею (О. Гончар); Можна й до найбільших революційних святощів з критикою приступати (Леся Українка); — Заздриш? — здивувався Олег. -А чому? — Ну, як же! Їдеш працювати на Дніпрельстан — в заповідник і храм сучасної енергетики (А. Головко); З вірою в високе ми ішли в храмину Розуму й освіти (Я. Щоголів).

ЦЕ́РКВА (релігійна організація; будівля для богослужіння), ЦЕ́РКОВ заст.; БОЖНИ́ЦЯ, БО́ЖИЙ ДІМ (будівля); ХРАМ, ХРА́МИ́НА (про подібну споруду більших розмірів, а також урочисто). (Жирондист:) Але ж бо не в церквах жила ідея, а в людях тих, замучених героях, що так одважно йшли на муки й смерть... (Леся Українка); Невже ж зараз усю худобу віддаси на церков Божу або старцям роздаси? (Г. Квітка-Основ'яненко); Сотник глянув у сторону божниці, що одна на ціле місто мала бляшаний дах (О. Маковей); Дознався був владика, що сліпий старець чинить у Божому домі одправу, — і заборонив (Марко Вовчок); Задзвонили до вечірні; Оксана осталась, А черниця, помолившись, В храм пошкандибала (Т. Шевченко).