хтозна-хто
ХТОСЬ (невідомо хто; той, кого не можуть або не хочуть назвати), ХТО-НЕ́БУДЬ, ДЕ́ХТО, ХТО́ЗНА-ХТО розм., БО́ЗНА-ХТО розм., КА́ЗНА-ХТО розм., ЧО́РТЗНА-ХТО фам., ХТО́СЬ-ТО розм. рідше. А із яру В киреї козачій Хтось крадеться (Т. Шевченко); Лози димилися, немов там хто-небудь підпалив купу гною (С. Васильченко); Тобі усе, паньматко, смішки! А декому ні кришки (Л. Глібов); "Як вони схожі один на одного. А ми з Тимком не такі. Хтозна в кого й повдавалися. Мабуть, у матір" (Григорій Тютюнник); На високих валах і могилах темніють бозна-ким встановлені кам'яні баби (І. Цюпа); До свята залишився один день. А роботи — як казна-кому, то на три дні (І. Микитенко); (Кирило:) Адже розказував якийсь чоловік, що десь-то та хтось-то усіх ховрахів повиливав на своїм наділі (М. Кропивницький).
Значення в інших словниках
- хтозна-хто — хто́зна-хто́ займенник розм. Орфографічний словник української мови
- хтозна-хто — Кого (з підсил. част. хтозна й хто), займ. Невідомо хто. А ми з Тимком не такі. Хтозна в кого й повдавалися (Григорій Тютюнник); але: Мовляв, хтозна, хто вбив, чорт його, мовляв, бери (А.Головко). Літературне слововживання
- хтозна-хто — з-к, бозна-хто, не знати <�невідомо> хто, хтось, незнаний, ж. хтоцька. Словник синонімів Караванського
- хтозна-хто — ХТО́ЗНА-ХТО́, хто́зна-кого (з прийм. хтозна в кого, хто зна до кого і т. ін.), займ. неознач., розм. Невідомо хто; хтось. “Як вони схожі один на одного. А ми з Тимком не такі. Хтозна в кого й повдавалися. Мабуть, у матір” (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
- хтозна-хто — хтозна-кого (з прикм. хтозна в кого, хтозна до кого і т. ін.), займ. неознач., розм. Невідомо хто. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хтозна-хто — ХТО́ЗНА-ХТО, хто́зна-кого (з прийм. хтозна в кого, хто зна до кого і т. ін.), займ. неознач., розм. Невідомо хто. «Як вони схожі один на одного. А ми з Тимком не такі. Хтозна в кого й повдавалися. Мабуть, у матір» (Тют., Вир, 1964, 397). Словник української мови в 11 томах