1. Словник синонімів української мови

худючий

I. ХУДИ́Й (який має недостатньо повне, тонке тіло), СУХИ́Й, ЩУ́ПЛИЙ, ЩУПЛЯ́ВИЙ, ПРОЗО́РИЙ розм., СУХОРЕ́БРИЙ розм., МАРНИ́Й розм., ХУДЮ́ЧИЙ підсил. розм., ХУДЮ́ЩИЙ підсил. розм., ЗАХУ́ДЖЕНИЙ діал.; СХУ́ДЛИЙ, ПОХУ́ДЛИЙ, ПОХУДІ́ЛИЙ, ОХЛЯ́ЛИЙ, ЗМАРНІ́ЛИЙ (який схуд, став виснаженим); ДРАБИ́НЧА́СТИЙ (дуже худий, з випнутими ребрами — про коней). Батько був сухий, худий, заморений; прийде було додому — та й зляже (Панас Мирний); Щуплий чоловік; Під яблунею.. весь білий і прозорий від старості.., лежав мій дід Семен (О. Довженко); Вказав (ключник) нам у тім світлі якусь скорчену, напівголу, марну фігуру (І. Франко); Мій татусь високий, широкоплечий, а дідусь тонісінький, худючий (Ю. Збанацький); З натовпу вийшов, прямуючи до столу, худющий, трохи сутулуватий юнак (О. Гончар); Незабаром захуджені, миршаві коні притягли безщасну бричку в двір (І. Нечуй-Левицький); На дорогу вибіг охлялий за зиму заєць (М. Стельмах); Невисока Христя, з повним рожевим лицем, молодими ясними очима, чорними бровами так одрізнялася від змарнілої Олени (Панас Мирний). — Пор. I. ви́снажений.

ХУДИ́Й (про частини тіла з недостатньою повнотою, тонкий), СУХИ́Й, ХИ́РНИЙ, ХУДЮ́ЧИЙ підсил. розм., ХУДЮ́ЩИЙ підсил. розм.; ПЕРЕСО́ХЛИЙ (який став дуже тонким). Одній тобі, твоїй руці худій, Твоєму серцю теплому звіряюсь (М. Рильський); Тонка шия стала ще тонша; сухе лице стало ще сухіше (І. Нечуй-Левицький); До твоїх ніг мої руки хирні простягаю (П. Куліш); Іван розчулено схлипнув, пустив сльозу, обхопив рвучко за шию Сеспеля, поцілував у худючу вилицю (Ю. Збанацький); — Ватаг старий цибає поперед мене, ноги худющі, ребра випирають (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. худючий — худю́чий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. худючий — див. худий Словник синонімів Вусика
  3. худючий — [худ'учией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
  4. худючий — ХУДЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що худю́щий. Він [пес] був такий худючий і шолудивий, що на нього жалко було дивитись (Л. Смілянський); Іван розчулено схлипнув, пустив сльозу, обхопив рвучко за шию Сеспеля, поцілував у худючу вилицю (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
  5. худючий — -а, -е, розм. Те саме, що худющий. Худий-худючий — надзвичайно худий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. худючий — ХУДЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що худю́щий. Він [пес] був такий худючий і шолудивий, що на нього жалко було дивитись (Сміл., Сашко, 1954, 218); Іван розчулено схлипнув, пустив сльозу, обхопив рвучко за шию Сеспеля, поцілував у худючу вилицю (Збан. Словник української мови в 11 томах