цимбалиста

ЦИМБАЛІ́СТ (ЦИМБАЛИ́СТ), ЦИМБАЛИ́СТА розм., ЦИМБАЛИ́СТИЙ розм. Він голубку і цілує, І милує чарівну, Й цимбалистові кидає Срібні гроші на струну (Л. Первомайський); Два скрипники ріжуть на нитяних струнах щось таке, що і розібрати не можна, а цимбалист паличками вибиває своє (Г. Квітка-Основ'яненко); — Мені розказував цимбалистий, а йому говорив басистий (М. Номис).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цимбалиста — див. МУЗИКА. Словник синонімів Караванського
  2. цимбалиста — цимбали́ста іменник чоловічого роду, істота цимбаліст розм. Орфографічний словник української мови
  3. цимбалиста — ЦИМБАЛИ́СТА, и, ч., розм. Те саме, що цимбалі́ст. Словник української мови у 20 томах
  4. цимбалиста — -и, ч., розм. Те саме, що цимбаліст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. цимбалиста — Цимбали́ст, -та, -тові і цимбали́ста, -ти, -ті; -ли́сти, -ли́стів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. цимбалиста — ЦИМБАЛИ́СТА, и, ч., розм. Те саме, що цимбалі́ст. Словник української мови в 11 томах