циндря

ОКА́ЛИНА (окисел, що утворюється на поверхні металу, нагрітого до високої температури), ЦИ́НДРА (ЦИ́НДРЯ) діал. У сучасній металургійній промисловості очистка поверхні сталі від окалини є обв'язковою технологічною операцією (з журналу); За хвилину кімната виповнилась запахом вугільного диму й металевої циндри (Ю. Збанацький).

КОКЕ́ТКА (жінка, яка прагне зацікавити собою, сподобатися своєю поведінкою, одягом), КОКЕТУ́ХА розм., ЦИ́НДРА (ЦИ́НДРЯ) діал. Бородавкіна й справді дуже любила море, любила й співи. В неї була поетична вдача, хоч вона була пустенька собі й кокетка (І. Нечуй-Левицький); Не любили вони Шовкуна та й саму Христю — кокетуха, та й годі (Я. Гримайло); — Циндря то вона циндря, а дивіться, яка вродлива дуже, — промовила головиха на ухо секретарші з суду (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. циндря — Жужіль, жужелиця; Р. ошурки, залізна тирса; (хто) п. іржа. Словник синонімів Караванського
  2. циндря — див. іскра; нав'язливий; повія Словник синонімів Вусика
  3. циндря — ци́ндря 1 іменник жіночого роду ци́ндря 2 іменник жіночого роду, істота легковажна людина Орфографічний словник української мови
  4. циндря — ЦИ́НДРЯ див. ци́ндра. Словник української мови у 20 томах
  5. циндря — див. циндра. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. циндря — ЦИ́НДРЯ див. ци́ндра. Словник української мови в 11 томах
  7. циндря — Ци́ндра, -ри и ци́ндря, -рі ж. 1) Окалина, искры, отскакивающія при ковкѣ желѣза. Вас. 182. МУЕ. І. 63. (Черниг.). Мил. М. 102. 2) Назойливый человѣкъ. Кіев. г. --------------- Ци́ндря см. циндра. Словник української мови Грінченка