цупечка
I. ЛЮ́ЛЬКА (приладдя для куріння), ЦИБУ́Х, ФА́ЙКА діал.; НОСОГРІ́ЙКА розм., ЦУПЕ́ЧКА діал. (коротка люлька); ЧЕРЕП'Я́НКА розм. (глиняна люлька). Оленчук став набивати люльку самосадом (О. Гончар); Іван сів, добув з кишені капшук і напихає тютюном цибух (Я. Галан); Ніч зайшла темна, ходжу я на варті, стережу добро, файку смокчу (Ю. Яновський); Дядько посмоктав куценьку глиняну носогрійку (М. Олійник); В клас носив таку цупечку, що з кулака тільки пипка виходить, аби в губу взяти (А. Свидницький); На сіннику під стіною лежав, простягшись і пакаючи череп'янку-люльку, дід около п'ятидесяти літ (І. Франко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цупечка — цупе́чка іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
- цупечка — ЦУПЕ́ЧКА, и, ж., діал. Коротенька курильна люлька. В клас носив [Антосьо] таку цупечку, що з кулака тільки пипка виходила, аби в губу взяти (А. Свидницький). Словник української мови у 20 томах
- цупечка — -и, ж., діал. Коротенька курильна люлька. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цупечка — ЦУПЕ́ЧКА, и, ж., діал. Коротенька курильна люлька. В клас носив [Антосьо] таку цупечку, що з кулака тільки пипка виходила, аби в губу взяти (Свидн., Люборацькі, 1955, 175). Словник української мови в 11 томах
- цупечка — Цупечка, -ки ж. Коротенькая курительная трубка. Сз. Л. 257. Словник української мови Грінченка