чергувати

ЧЕРГУВА́ТИ (послідовно, по черзі змінювати, заміняти одне одним), ПЕРЕМЕЖО́ВУВАТИ, ПЕРЕМЕЖА́ТИ. Дуже корисно чергувати розумову працю з фізичною (з журналу).

ЧЕРГУВА́ТИСЯ (послідовно, по черзі змінюватися, замінятися одне одним), ПЕРЕМЕЖО́ВУВАТИСЯ, ПЕРЕМЕЖАТИСЯ, МЕЖУВА́ТИСЯ, ЧЕРГУВА́ТИ рідше. Тяжкі сни, перериваючи сон, чергувалися з прикрими споминами (М. Коцюбинський); Жалість і внутрішня стримана посмішка перемежовувались на його обличчі (М. Стельмах); Напівзабуття перемежалося зі спалахами то гнівних, то скорботних думок (Я. Гримайло); На його загостреному знизу обличчі межуються і пошана до Мірошниченка, і якась інша, більш потайна думка (М. Стельмах); Чергують пори споконвіку, — весна і літо, осінь і зима (М. Терещенко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чергувати — (в армії) бути черговим, (біля хворого) перебувати, доглядати по черзі за ким, (А з Б) міняти <�комбінувати> по черзі, Р. чергуватися Словник синонімів Караванського
  2. чергувати — [чеиргуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
  3. чергувати — ЧЕРГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Бути черговим (у 2 знач.). Після вечері тьотя Даша зібралася на всю ніч чергувати на свинарник (О. Гончар); Володя чергував на рулі (М. Трублаїні); // Невідступно перебувати де-небудь, біля когось, чогось із певною метою. Словник української мови у 20 томах
  4. чергувати — чергува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. чергувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех. Бути черговим (у 2 знач.). || Невідступно перебувати де-небудь, біля когось, чогось з певною метою. 2》 перех. Послідовно, по черзі змінювати, заміняти одне одним. || Розташовувати послідовно одне за одним. 3》 неперех., рідко. Те саме, що чергуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. чергувати — ЧЕРГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. неперех. Бути черговим (у 2 знач.). Після вечері тьотя Даша зібралася на всю ніч чергувати на свинарник (Гончар, IV, 1959, 109); Володя чергував на рулі (Трубл., Хатина.. Словник української мови в 11 томах