чуня
ПОСТОЛИ́ (м'яке селянське взуття, прив'язуване до ніг мотузками), ХОДАКИ́ діал., ВЕРЗУНИ́ діал.; РА́ВЛИКИ (шкіряні); ЛИЧАКИ́, ЧУ́НІ (мотузяні, солом'яні). На гілляці крислатої груші-дички сидить наморщений усміхом дід Дунай і погойдує ногами, взутими в постоли (М. Стельмах); Нарешті Латиш угомонився і сів на пеньок, розглядаючи свої ходаки (П. Автомонов); Він (піп) був сухий, ..крізь рідкий волос просвічували тонкі губи, а на худих ногах були великі верзуни (П. Панч); — Не журися, я тобі куплю новенькі равлики, а ти мені за них відробиш (казка); І чоловіки й молодиці носили личаки, обгорнувши ноги білими онучками (І. Нечуй-Левицький); Він увесь час присвистував, прицмокував і тупотів чобітьми в солом'яних чунях (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чуня — ЧУ́НЯ див. чу́ні. Словник української мови у 20 томах
- чуня — чу́ня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- чуня — І, ч., див. чувак. Словник сучасного українського сленгу
- чуня — див. чуні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чуня — ЧУ́НЯ див. чу́ні. Словник української мови в 11 томах