1. Словник синонімів української мови

чучверіти

СЛА́БНУТИ (втрачати силу, ставати слабшим), СЛА́БШАТИ, СЛАБІ́ШАТИ, СЛАБІ́ТИ, БЕЗСИ́ЛІТИ рідше, ПІДУПАДА́ТИ, ПЕРЕВО́ДИТИСЯ, ЗДАВА́ТИ, НИ́ДІТИ, НИ́КНУТИ, ВИДИХА́ТИСЯ, КВО́ЛІТИ, ХИ́РІТИ, ПОНИКА́ТИ, ОСЛАБА́ТИ рідше, ЧУ́ЧВЕРІТИ розм., ПЛЮГА́ВІТИ зневажл. — Док.: осла́бнути, осла́бти, посла́бшати, послабі́шати, збезси́літи, обезсиліти, підупа́сти, перевести́ся, зда́ти, зани́діти, зни́діти, зни́кнути (зникти), пони́кнути, захи́ріти, ослабі́ти. Явдоха почувала, що слабне (О. Донченко); Раніше молодиця народжувала, поки на тих дітей геть уся переводилась (Є. Гуцало); Невже ж він має сам своєю особою та нидіти з жури? (Лесь Мартович); В міру того, як дух кріпшав, його тіло никло й никло (А. Крушельницький); — Кожній культурній людині добре відомо, що чим більше ізолюється людина від сонця, тим і більше кволіє вона (Ю. Смолич); Наталка поникла, втративши на мить всю силу (О. Довженко). — Пор. 1. висна́жуватися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чучверіти — див. ХИРІТИ. Словник синонімів Караванського
  2. чучверіти — див. марніти Словник синонімів Вусика
  3. чучверіти — ЧУ́ЧВЕРІТИ, ію, ієш, недок., розм. Робитися, ставати кострубатим, шкарубким, грубим. Містить видання багато маловживаних слів, незрозумілих не тільки дітям, а й багатьом навіть дорослим, – ібіс, жмикрутно, фарватер, чучверіти, шелех (з газ. Словник української мови у 20 томах
  4. чучверіти — чу́чверіти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  5. чучверіти — -ію, -ієш, недок., розм. Робитися, ставати корявим, шкарубким, грубим. || Нидіти, слабнути, хиріти від чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. чучверіти — Чу́чверіти, -рію, -рієш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. чучверіти — ЧУ́ЧВЕРІТИ, ію, ієш, недок., розм. Робитися, ставати корявим, шкарубким, грубим; // Нидіти, слабнути, хиріти від чого-небудь. Чужі дітки як бджоли гудуть, біжать із книжечками, а наші чучверіють (Барв., Опов.., 1902, 283). Словник української мови в 11 томах
  8. чучверіти — Чучверіти, -рію, -єш гл. Корявѣть, хирѣть. О. 1861. II. 8. Діти вже й чималі, уже б треба що й посправляти, або до школи пооддавати. Чужі дітки як бджоли гудуть, біжать із книжечками, а наші чучверіють. Г. Барв. 283. Словник української мови Грінченка