шастатися

НИКА́ТИ (ходити туди-сюди, перев. без діла, без потреби), ТИНЯ́ТИСЯ розм., ШВЕ́НДЯТИ розм., ШВЕ́НДЯТИСЯ розм. рідше, ШАЛА́ТИСЯ розм., СЛОНЯ́ТИСЯ розм. рідше, МИ́КАТИСЯ розм. рідше; СНУВА́ТИ розм., СНУВА́ТИСЯ розм. рідше, СНОВИГА́ТИ (СНОВИГА́ТИ) розм. (швидко пересуваючись або довго ходячи); ША́СТАТИ розм., ША́СТАТИСЯ розм. рідше (швидко, квапливо); ВЕ́ШТАТИСЯ розм. (ходити туди-сюди, в різних напрямках); ВАЛА́НДАТИСЯ розм. (ходити без діла). Дід нудився, никав без роботи по хаті, по садку, заходив у пасіку (І. Нечуй-Левицький); Сусідові.., мабуть, не спалося, бо він уже тинявся по двору (П. Панч); — Не швендяй під ногами! Забирайся (І. Микитенко); — Обридли ви мені, кохані панове, — процідив Вовк крізь зуби, звертаючись до Бережана. — Шалаєтесь туди-сюди... (І. Муратов); Я снував по покоях, мов неприкаяний, не знаючи, що робити, за що взятися (І. Франко); Люди снуються туди і сюди — хто знає, куди й для чого (М. Коцюбинський); Ще довго Марія по хаті вешталась. Підбивала тісто в макітрі, поралась біля печі (А. Головко); Справа громадської праці вже була добре організована, і ніхто не валандався без діла (О. Бойченко). — Пор. 1. блука́ти.

НИКА́ТИ (ходити туди-сюди, вишукуючи що-небудь), НИ́ПАТИ розм. рідше; ША́СТАТИ розм., ША́СТАТИСЯ розм. рідше (швидко, квапливо). Свого квартиранта застала (Мелашка) на городі. Никав між зеленими зарослями, приглядався та принюхувався до всього, що вона посадила та посіяла (О. Гончар); Він, по правді сказати, тривожився, кажуть, справді бандити кругом шастають, могли б і на нас напасти... (І. Цюпа).

ПРОБІ́ГТИ (біжучи, минути, залишити в стороні когось, щось), ПРОМЧА́ТИ, ПРОМАЙНУ́ТИ розм., ПРОМИГНУТИ розм., ПРОМЕЛЬКНУ́ТИ розм.; ШАСНУТИ розм., ША́СНУТИСЯ розм., ПРОШМИГНУ́ТИ розм., ШМИГНУ́ТИ (ШМИГОНУ́ТИ) розм., ПРОСЛИЗНУ́ТИ розм. (перев. непомітно). — Недок.: пробіга́ти, ша́стати, ша́статися, шмига́ти, прослиза́ти. Часом їй здавалося, що от хтось зазирнув у її віконце, от-от хтось пробіг мимо (Марко Вовчок); Божевільна з жаху череда ринула повз утікачів і промчала, як лавина (З. Тулуб); Зігнуті, в чорних свитках постаті промайнули біля засніженого тину (М. Стельмах); Попід ногами в зміїстих скакунів раз по раз шастали сайгаки чи лисиці (О. Ільченко); В той час, як Дарка хотіла прошмигнути повз неї до хати, вона вхопила дівча за руку (Леся Українка); Раптом з городу з-за хати вибігла постать із сутіні й шмигнула повз вікна (А. Головко).