шелевіти

КОЛИХА́ТИ (злегка ворушити щось гнучке, висяче тощо), КОЛИСА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, МЕТЛЯ́ТИ (МЕТЕЛЯ́ТИ), МАТЛЯ́ТИ (МОТЛЯ́ТИ) розм., ШЕЛЕВІ́ТИ діал., ФА́ЯТИ діал.; ПОКОЛИ́ХУВАТИ, ПОГО́ЙДУВАТИ (злегка або час від часу); ВИКОЛИ́ХУВАТИ, ВИКОЛИ́СУВАТИ, ВИГО́ЙДУВАТИ (раз у раз). — Док.: колихну́ти, поколихну́ти, колисну́ти, гойдну́ти, коливну́ти, поколихну́ти. Вітер шумів і колихав верхами ялиць (І. Франко); Легенький вітерець колисав плюмажі над високими ківерами (Н. Рибак); І тії тополі Над Іваном на могилі, Коло того гаю, І без вітру гойдаються, І вітер гойдає (Т. Шевченко); Вітер на вулиці коливав віти дерев (В. Собко); А вітер шелестів житами, метляв хустиною білою на дівчині (А. Головко); Вітер холодний корогвами матляв (А. Тесленко); Вітер тріпав папірцем, що в руці, мотляв порожньою торбинкою (А. Головко); Шелестить у вербах вітер, ледве шелевіє... (Л. Первомайський); Навіть листком не поколихне глибокий передосінній вечір (М. Стельмах); Вітер тихенько погойдує хвою (Я. Шпорта); Світла горять блідим полум'ям, а вітрець виколисує їх на всі боки (Марко Черемшина).

КОЛИХА́ТИСЯ (про що-небудь гнучке, висяче тощо — злегка ворушитися під дією чогось), КОЛИСА́ТИСЯ, ГОЙДА́ТИСЯ, КОЛИВА́ТИСЯ, МЕТЛЯ́ТИСЯ, МАТЛЯ́ТИСЯ (МОТЛЯ́ТИСЯ) розм., МАЙТАЛА́ТИ діал., МАЙТАЛА́ТИСЯ діал., МАЙТАЛА́ЧИТИ діал., МАТНА́ТИСЯ діал., ШЕЛЕВІ́ТИ діал., ШЕЛЕВІ́ТИСЯ діал.; МАЙОРІ́ТИ, МОТА́ТИСЯ, МА́ЯТИ, МА́ЯТИСЯ, РОЗВІВА́ТИСЯ, ПОВІВА́ТИ (під дією вітру); ПОЛОСКА́ТИСЯ, ПОЛОСКА́ТИ (на вітрі — про знамена, білизну, вітрила); ПОКОЛИ́ХУВАТИСЯ, ПОГО́ЙДУВАТИСЯ (злегка або час від часу). — Док.: колихну́тися, поколихну́тися, колисну́тися, гойдну́тися, коливну́тися, мотну́тися, розві́ятися. Колихалися бойові прапори, пробиті кулями, обпалені вогнем баталій (Ю. Яновський); Вітер потягав легко, а збіжжя колисалося вже повним колоссям (Н. Кобринська); Безшумно й ритмічно гойдається важке гілля смереки (Г. Хоткевич); Бур'яни стояли тихо й не коливались (І. Нечуй-Левицький); За плечима в кожного мотлялася порожня торбина (П. Панч); Широкі рукави майталали сюди й туди (Панас Мирний); На її сивій голові, наче коробка, чорна хустка майталається (Панас Мирний); Сірий незастебнутий плащ на ньому майталачив полами на вітрі (І. Ле); Почимчикувала (дівчина) житами, тільки одежина матнається (Панас Мирний); Тільки високі лопухи в саді шелевілися (І. Франко); На темно-синьому тлі хмари білими метеликами майоріли хустки дівчат (Є. Кравченко); Довгі без кінця мережі моталися на легкому вітрі (І. Нечуй-Левицький); Стрічка має за віночком вродливої дівчини (Леся Українка); Їх одежа й хустки аж повівали в кружанні (О. Кобилянська); Високо в небі над Києвом у світлі прожекторів полощеться знамено (І. Цюпа); Світить вогнем Хрещатик, Прапор в вітрах полоще (А. Малишко); Перед вікном сумно погойдувалась пальма (Ю. Бедзик).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шелевіти — Ворушити [V,VII] Словник з творів Івана Франка
  2. шелевіти — ШЕЛЕВІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., діал. Колихати. Шелестить У вербах вітер, ледве шелевіє... (Л. Первомайський); // Колихатися (у 1 знач.). Шелевіють, тріскотять перед іконами лампадки (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
  3. шелевіти — шелеві́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  4. шелевіти — -ію, -ієш, недок., зах. Колихати, ворушити. || Колихатися (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шелевіти — ШЕЛЕВІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., діал. Колихати. Шелестить У вербах вітер, ледве шелевіє… (Перв., І, 1958, 505); //Колихатися (у 1 знач.). Шелевіють, тріскотять перед іконами лампадки (Вас., І, 1959, 325). Словник української мови в 11 томах
  6. шелевіти — Шелевіти, -вію, -єш гл. Шевелить. Вітер віє, шелевіє, простинов колише. Гол. І. 142. Словник української мови Грінченка