шелесткий

ШЕЛЕСТКИ́Й (який видає, утворює шелест; сповнений шелесту), ШЕЛЕСТЛИ́ВИЙ рідше, ШАРУДЛИ́ВИЙ, ШУРХОТЛИ́ВИЙ, ШЕЛЕСТЮ́ЧИЙ розм., ЛОПОТЛИ́ВИЙ розм., ЛОПОТЮ́ЧИЙ розм. рідше; ШОРСТКИ́Й розм. (про звук). П'ятеро людей, підмостивши під себе сухе, шелестке листя, куталися в кожухи (Л. Смілянський); За приліском починалося кукурудзяне поле, виспіле, шелестливе (В. Земляк); Тонко пахли матіолові сутінки, кликали до себе шарудливі копиці (І. Муратов); Спиваю сік густий з терпких морозних грон,.. Спиваю шурхотливий падолист (І. Драч); Одного разу подарує (село).. переддощове надвечір'я з шелестючими фікусами на подвір'ї (В. Медвідь); Дугою вигинаються бамбукові древка лопотливих знамен (О. Гончар); Рішуче підійшов (Леус) до вішалки, зняв свого лопотючого дощовика (Ю. Збанацький); Авто з шорстким вереском зарипіло по прибережному піску (Ю. Смолич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шелесткий — див. шумливий Словник синонімів Вусика
  2. шелесткий — ШЕЛЕСТКИ́Й, а́, е́. Який видає, утворює шелест (у 1 знач.). Патер Алоїзій переходив від групи до групи, напахчений, елегантний, у шелесткій шовковій сутані кольору темної фіалки (З. Тулуб); // Сповнений шелесту.; // Який викликає шелест. Словник української мови у 20 томах
  3. шелесткий — шелестки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  4. шелесткий — -а, -е. Який видає, утворює шелест (у 1 знач.). || Сповнений шелесту. || Який викликає шелест. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шелесткий — ШЕЛЕСТКИ́Й, а́, е́. Який видає, утворює шелест (у 1 знач.). Патер Алоїзій переходив від групи до групи, напахчений, елегантний, у шелесткій шовковій сутані кольору темної фіалки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 147); //Сповнений шелесту; // Який викликає шелест. Словник української мови в 11 томах