шкуринка
ШКІ́РКА (цупка зовнішня оболонка частин рослини), ШКУ́РКА, ШКУ́РА розм., ШКУРИ́НКА розм., ШКІ́РА розм., СКОРИ́НА розм., ШКОРИ́НА розм., ШКОРИ́НКА розм., ЕПІДЕ́РМІС біол.; ЛУШПА́ЙКА (у овочів, фруктів, насіння соняшнику). Раптом помітила (Зоня) на письмовому столі біля попільнички помаранчеву шкірку (Ірина Вільде); Темно-зелена оксамитна хвиля ледве просвічувала з-під сміття: шкурки з кавунів, насіння.. напливали від байдаків (Леся Українка); Варвара розрізала великого з тонкою рябою шкурою кавуна (В. Козаченко); В .. карафці плавали лимонні шкуринки (Ю. Збанацький); На дні пляшки бовтаються вибілілі скорини лимона (І. Чендей); Ілько наддер шкоринку з картоплі (М. Стельмах); Родина Мартинюків жваво взялася до насіння, сповнюючи хату лушпайками і дружним тріскотом (Я. Качура). — Пор. шкаралу́па.
Значення в інших словниках
- шкуринка — (хліба) скорина, скоринка, (бульби) лушпина, лушпайка, (льодова, на калюжі) шкурка, плівка; п! ШКАРАЛУЩА. Словник синонімів Караванського
- шкуринка — див. кора; хліб Словник синонімів Вусика
- шкуринка — ШКУРИ́НКА, и, ж. 1. Те саме, що скори́на 1. Начко, обгризши всю верхню шкуринку зі свого хліба, сидів у кутку та плакав (І. Франко); О, то були неперевершені хвилини щастя: відчувати на зубах тверду хлібну шкуринку... Словник української мови у 20 томах
- шкуринка — шкури́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- шкуринка — -и, ж. 1》 Те саме, що скорина 1). 2》 Те саме, що шкірка 2). 3》 Те саме, що кірка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- шкуринка — ШКУРИ́НКА, и, ж. 1. Те саме, що скори́на 1. Начко, обгризши всю верхню шкуринку з свого хліба, сидів у кутку та плакав (Фр., VI, 1951, 169); О, то були не-перевершені хвилини щастя: відчувати на зубах тверду хлібну шкуринку... Словник української мови в 11 томах
- шкуринка — Шкури́на, -ни ж. = шкорина. ум. шкуринка. Такий, мамо, хліб удавсь, — під шкуринку хоч сховайсь. Грин. III. 660. Словник української мови Грінченка