шмигляти

БІ́ГАТИ (швидко пересуватися на ногах у різних напрямках), ЛІТА́ТИ підсил. розм., НОСИ́ТИСЯ підсил. розм., ПИРЯ́ТИ підсил. розм., ШМИГА́ТИ підсил. розм., ШМИГЛЯ́ТИ підсил. розм.; ГАНЯ́ТИ підсил. розм. (метушливо); ГАСА́ТИ підсил. розм. (жваво). Алі прудкіше бігав од човна на берег, весь забризканий піною (М. Коцюбинський); Заклопотаний літав по всіх усюдах хлопчик (М. Рудь); Навколо богунців роями носиться дітвора. Увесь народ вийшов їм назустріч (О. Довженко); Бігає (Солоха) за собакою та все кричить: Лишка! Лишка! Собака й сюди й туди, — а вона пиряє за нею (Панас Мирний); Під ногами дорослих шмигала галаслива дітвора (Д. Бедзик); Охрім шмигляє через дорогу раз, удруге (Григорій Тютюнник); Вітя широченними ступнями ганяє по двору (С. Васильченко); Правда, можна було дивуватися з того, що старий сивочубий і сивовусий дід гасає за м'ячем разом з дітлахами (Ю. Збанацький). — Пор. 1. бі́гти.

ЛЕТІ́ТИ (пересуватися в повітрі за допомогою крил); ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, ЛИ́НУТИ поет. (плавно); ЛІТА́ТИ, ПЛА́ВАТИ, БУЯ́ТИ, МА́ЯТИ, ШИРЯ́ТИ, ВИТА́ТИ книжн. (в різних напрямках); РИ́НУТИ поет. (у певному напрямку); ПРОЛІТА́ТИ, ПРОПЛИВА́ТИ (плавно у певному напрямку повз когось, щось); ПІРНА́ТИ, ПІКІ́РУВАТИ (стрімко вниз — перев. про птахів); ПАРИ́ТИ (посуватися в повітрі на нерухомо розпростертих крилах); ШУГА́ТИ, ШМИГА́ТИ розм., ШМИГЛЯ́ТИ розм. (швидко в різних напрямках). Орел летить найвище, а хрін росте найглибше (прислів'я); Орел пливе у чистому небі... (О. Гончар); Білі цуцики гуляють на соломі, Сонце гріє мордочки смішні; Тіні віт дрижать на білім домі; Плине чапля в синій вишині (М. Рильський); Навтішавшись тоді піснями й трудами, Оддихай собі, степе-сподарю, досита, І дивись крізь туман, як ключами-стадами Журавлі линуть в вирій до нового літа (П. Куліш); Ластівки літали понад самою землею мовчки, без щебету (Григорій Тютюнник); Орли клекотіли, велично плаваючи понад глибокими, повними спеки міжгір'ями (О. Гончар); Над підсохлими полями буяв жайворонок (Юліан Опільський); Маяли над ними метелики, маленькі і великі (М. Рильський); Над сусідньою сопкою повільно ширяв величезний орел (О. Донченко); У високості витає коршун (П. Автомонов); Над горами повільно й величаво ринув лелека (Є. Куртяк); Раптом зупинилися три пташки, що пролітали повз нього (О. Іваненко); На недосяжній висоті велично пропливали пелікани (з газети); Над землею в густому пругкому повітрі пірнали ластівки і стрижі (О. Копиленко); Час від часу то одна, то друга пташина каменем пікірувала донизу, хапала щось (Ю. Збанацький); Мов орел, парив Каро у високому небі України (Н. Рибак); Шугали над головою похмурі кажани (Л. Дмитерко); З глиною в дзьобах дрібних шмигають скрізь ластівки (І. Франко). — Пор. 1. полеті́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шмигляти — Сновигати, ШАСТАТИ, р. нишкати, (в діру) шурхати, п. ф. шмиг, шурх, шусть; (як блискавки) кресати; дк. ШМИГНУТИ, (в діру) шморгнути, шуснути. Словник синонімів Караванського
  2. шмигляти — див. іти; тинятися; ходити Словник синонімів Вусика
  3. шмигляти — ШМИГЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. Те саме, що шмига́ти 1, 2. Охрищений Із льоху та в хату. Знай, шмигляє, наливає (Т. Шевченко); Охрім шмигляв через дорогу раз, удруге. Хтось хапає його за шинелю, тягне в жито (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
  4. шмигляти — шмигля́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  5. шмигляти — -яю, -яєш, недок., розм. Те саме, що шмигати 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шмигляти — ШМИГЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. Те саме, що шми́гати 1, 2. Охрищений Із льоху та в хату. Знай, шмигляє, наливає (Шевч., І, 1963, 84); Охрім шмигляв через дорогу раз, удруге. Хтось хапає його за шинелю, тягне в жито (Тют., Вир, 1964, 326). Словник української мови в 11 томах
  7. шмигляти — Шмигля́ти, -ля́ю, -єш гл. Шнырять, бѣгать. Із льоху та в хату знай шмигляє. Шевч. 138. Шмигляв по морю, як циганус. Котл. Ен. IV. 28. Словник української мови Грінченка