шпеник
СТРИ́ЖЕНЬ (предмет видовженої форми, який є осьовою або опорною частиною чого-небудь; взагалі предмет такої форми), СТЕ́РЖЕНЬ рідше, ШПЕНЬ, ШПЕ́НИК, ШПЕНЬО́К (невеликий); ШПИ́ЛЬКА (цвях або болт без головки); СЕРДЕ́ЧНИК (стрижень, який є внутрішньою частиною чого-небудь або на який намотується, насаджується щось); ШТОК, ШТИР, ШТИФТ (металевий циліндричний стрижень); ШВОРІНЬ (ШКВО́РІНЬ рідше) (металевий або дерев'яний стрижень, що є віссю у возі); ПРУТ (тонкий, довгий металевий стрижень); ШПИЛЬ (загострений стрижень на будівлі). Обидва крюки зварювалися не поверхнево, а серцевиною, зчіпалися молекули з молекулами в самій глибині залізного стрижня (І. Сенченко); Бичок упевнено підійшов до рукомийника і став тикати тупим носом у стержень, підхоплюючи губами струмок холодної води (С. Журахович); Сердечник індукційної печі.
Значення в інших словниках
- Шпеник — Шпе́ник прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- шпеник — ШПЕ́НИК, а, ч. 1. Невеликий шип, стержень або тільки його кінець. Зовні на дзвіниці був ще сонячний годинник. У ясний день тінь від шпеника ходила по колу й .. показувала години (П. Панч); Кожна ягода була, як шапочка, одягнена на білий шпеник (О. Словник української мови у 20 томах
- шпеник — -а, ч. Невеликий шип, стержень або тільки його кінець. || Стержень у пряжці, який при застібанні входить в отвори ременя, пояса. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шпеник — Шпе́ник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шпеник — ШПЕ́НИК, а, ч. Невеликий шип, стержень або тільки його кінець. Зовні на дзвіниці був ще сонячний годинник. У ясний день тінь від шпеника ходила по колу й.. показувала години (Папч, Гомоп. Словник української мови в 11 томах
- шпеник — Шпеник, -ка м. 1) Шпенекъ, конецъ стрѣлы или какого-нибудь стержня; иногда самъ стержень. Вас. 167, 179. Він шпеник в рані розглядав. Котл. Ен. VI. 73. 2) Ножка у листа, плода. Вх. Лем. 486. Словник української мови Грінченка