шпортнути

КОЛО́ТИ (устромляючи в щось що-небудь гостре), КОЛО́ТИСЯ розм., ШТРИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИСЯ розм., ШПО́РТАТИ розм., ШТИРХА́ТИ діал., ШПИРА́ТИ діал. — Док.: уколо́ти, кольну́ти, штрикну́ти, штрикону́ти підсил. шпортну́ти, штирхну́ти, штирхону́ти підсил. шпирну́ти. Стерня коле босі ноги, аж на плач збирається Хариті (М. Коцюбинський); Хоч колеться й колеться рожа, — Летить соловейко ізнов (А. Кримський); Івась стояв і боязко дивився на те, що робив Василь. Кожен раз, як той штрикав ножиком у хвостик, по його лиці пробігали уразливі смуги і гидливо кривили рота (Панас Мирний); Він.. несподівано вступає в бійку. Його шпортають ножем під ребра, він потрапляє в лікарню (Григорій Тютюнник); Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить (Марко Вовчок); Хоч Левко і його аж двічі шпирнув ножем у груди, а втретє по горлу різонув, однак-таки Микушченко його поборов (Г. Квітка-Основ'яненко).

КОЛУПА́ТИ (руйнуючи поверхню, робити заглибини, ямки в чомусь), ВИКОЛУ́ПУВАТИ, ПРОКОЛУ́ПУВАТИ, КОПИРСА́ТИ, ШПО́РТАТИ розм., ДЛУ́БАТИ розм., ДОЛУБА́ТИ розм., ЛУПА́ТИ розм.; ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́) (перев. робити отвір, заглиблення тощо); КОЛУПА́ТИСЯ в чому (видаляти зсередини чогось які-небудь частинки). — Док.: колупну́ти, ви́колупати, ви́колупнути, проколупа́ти, копирсну́ти, шпортну́ти, довбну́ти, колупну́тися. Сидить баба на порозі, Землю колупає, На садочок на вишневий Скоса поглядає (С. Руданський); Йому було приємно, що всі дивились, як він кусав пиріг і виколупував пальцем зсередини сливи (М. Коцюбинський); Галаґанчик вибрав зручну хвилину і гвіздком проколупав у лантусі дірку (О. Донченко); Івась стояв коло столу з повними сліз очима і копирсав сам собі під нігтями (Панас Мирний); Він своїм закованим костуром почав шпортати землю (І. Франко); — Здоров був, синку, — кажу, бо зранку не бачились. Мотнув головою, а в очі не дивиться, далі собі ножиком длубає (І. Муратов); Гній злігся, змерзся, лупали (люди) ломами, плішнею (К. Гордієнко); Гострим ломом довбає Шаліфе кам'янисту землю (З. Тулуб); — Навіть не застогнав, як лікар колупався йому в рані й робив перев'язку (О. Донченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпортнути — ШПОРТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого, що, чим і без дод., розм. Ударити, вколоти чимсь гострим. – Щось уже наробили? – Цей герой шпортнув ось цього ножем (І. Микитенко); // безос. – Ти ж знаєш, Ференц, що допіру мене шпортнуло осколком (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  2. шпортнути — шпортну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. шпортнути — -ну, -неш, док., однокр., перех., кого, що, розм. Ударити, вколоти чимсь гострим. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шпортнути — ШПОРТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех., кого, що, розм. Ударити, вколоти чимсь гострим. — Щось уже наробили? — Цей герой шпортнув ось цього ножем (Мик., II, 1957, 260); // безос. — Ти ж знаєш, Ференц, що допіру мене шпортнуло осколком (Гончар, III, 1959, 291). Словник української мови в 11 томах
  5. шпортнути — Шпортнути, -тну, -неш гл. Пырнуть, кольнуть. Шпортнув ножем. Лохв. у. Словник української мови Грінченка