шулий

СТОВП (колода або товстий брус, поставлені вертикально), СЛУП заст., ШУ́ЛА діал.; ВЕРСТВА́ (в старовину на шляху для позначення відстані); ПРИ́СОХ заст. (стовп у клуні чи іншій будівлі для підтримування покрівлі). Він спинив машину, підійшов до придорожнього стовпа, на якому гойдалася заіржавіла табличка (Ю. Мокрієв); Посеред конюшні на стовпі висів ліхтар (Григорій Тютюнник); Телеграфний стовп; Ось уже й основа біліє, і слупи височать, кізли схрестилися, глину баби місять... Росте моя хата (І. Муратов); — Ворота ледве тримаються на трухлявих шулах (П. Кочура); Неначе степом чумаки Уосени верству проходять, Так і мене минають годи (Т. Шевченко); Хведір.. нікого в клуню не пускав і один теє місце знав — у куточку коло присоха, де була скринька з грішми захована (Грицько Григоренко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шулий — ШУ́ЛИЙ: Шу́лий віл див. віл¹. Словник української мови у 20 томах
  2. шулий — шу́лий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  3. шулий — -а, -е. З опущеними рогами (про вола). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шулий — ШУ́ЛИЙ: Шу́лий віл, розм. — віл з опущеними рогами. Словник української мови в 11 томах
  5. шулий — Шулий, -а, -е О волѣ: съ рогами внизъ. Рудч. Чп. 255. Словник української мови Грінченка