ійон

ДИВИ́СЬ (ДИВИ́) (уживається як вигук, щоб звернути увагу на когосьщось), ГЛЯНЬ, КЕ розм., АДИ́ (АДІ́Т) (АДІ́ТЬ) діал., ІЙО́Н діал. (Фаон:) Ти втомлена. Дивись, — бліда (Леся Українка); — Дивіться: вересень, а овес ще майже зелений (О. Гончар); — Диви, пташина лежить (О. Довженко); О! Глянь! Стрибають в іскрянім півколі Маленькі рибки, мов у дивній грі! (М. Рильський); Подивилася (Дорина) з-під руки на ворота. — А ке, Матвію! Хто це до нас іде? (І. Микитенко); Якийсь дотепник не проминув нагоди поплескати язиком. — Ади, наші бригадири уже сватами стали (М. Ю. Тарновський); — А мені, братчики, адіть, який шмат хвоста мечем відсікли (вороги), — мовив Кабан (І. Франко); "Чим пред тобою, милий тату, Син заслужив таку мій плату? Ійон, мов в свинки грають їм" (І. Котляревський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ійон — ійо́н вигук незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. ійон — виг., діал. 1》 Уживається, щоб звернути чиюсь увагу на кого-, що-небудь: дивись. 2》 Уживається, щоб виразити здивування, обурення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ійон — ІЙОН, виг., діал. 1. Уживається, щоб звернути чиюсь увагу на кого-, що-небудь; дивись. — Чим пред тобою, милий тату, Син заслужив таку мій плату? Ійон, мов в свинки грають їм (Іван Котляревський, I, 1952, 69). Словник української мови в 11 томах
  4. ійон — Ійо́н меж. Вишь, вишь ты. Котл. Ен. Слов. Ійон, ійон же, вража мати! але Еней наш зледащів. Котл. Ен. І. 27. Словник української мови Грінченка