індивід
ЛЮДИ́НА (особа як втілення високих моральних і інтелектуальних властивостей), ОСОБИ́СТІСТЬ, ІНДИВІДУА́ЛЬНІСТЬ, ЧОЛОВІ́К, ДУША́, ІНДИВІ́Д книжн., ІНДИВІ́ДУУМ книжн., СУБ'Є́КТ розм., ПЕРСО́НА уроч., заст., ірон.; ЕЛЕМЕ́НТ розм. (про особу перев. з негативними рисами). Пушкін був людиною у найвищому значенні цього слова (М. Рильський); З роками пересвідчуєшся, що повноцінною особистістю можна називати лише того, хто віддає належне і роботі, й людям, і життю в найширшому розумінні цього слова (П. Загребельний); Багатогранне життя цієї великої російської індивідуальності (Горького) пройшло в складних глибоко повчальних умовах (І. Ле); І сам я в усій своїй діяльності бажав бути не поетом, не вченим, не публіцистом, а поперед усього чоловіком (І. Франко); — Де його військо? Жодної душі не видно в степу, хоча їх там.. безліч (О. Гончар); Кожен із них (літераторів), як справжній високорозвинений культурний індивід, має притаманні йому особливості (Я. Качура); Панасик справді був такий невиразний серед усього колективу, що навіть Кривохацькі в порівнянні з ним були яскравими індивідуумами (Ю. Збанацький); Бійці привели до них якогось загадкового суб'єкта, не то військового, не то цивільного (О. Гончар); — Ваша достойність, видко, не були ніколи послом і не знаєте, чим така персона різниться від посланця (Юліан Опільський); Чумака мало не на всіх зборах і нарадах гріють у хвіст і в гриву. Він і відсталий елемент, він і Ковалівку назад тягне (В. Кучер).
ОСО́БА (окрема людина серед інших або як одиниця ліку людей), ЛЮДИ́НА, ЧОЛОВІ́К, ОДИНИ́ЦЯ, ПЕРСО́НА уроч., ірон., ІНДИВІ́Д книжн., ДУША́ розм., ГА́ВРИК зневажл. Коли він прочуняв, в кімнаті, крім них трьох, була ще й четверта особа — дівчина (І. Сенченко); Як тільки блиснула вперше блискавка, ми вгледіли в болоті, в осоці дві людини (І. Нечуй-Левицький); На низькому помості з дощок, прикрившись шкурами, лежало кілька чоловік (С. Скляренко); Сервіз на шість персон; Коли один індивід за певний проміжок часу викидає занадто багато слів, відбувається їхня девальвація. Слова втрачають будь-яке значення (П. Загребельний); За комірне й харчування будемо платити йому за добу з душі.. по п'ять карбованців (О. Досвітній); — У самому місті екзамен тримав, у школу механізації. Казали — по десять гавриків на одне місце (Ю. Збанацький).
ОСО́БИНА спец. (окремий живий організм), ЕКЗЕМПЛЯ́Р, ІНДИВІ́ДУУМ книжн., ІНДИВІ́Д книжн., О́СОБЕНЬ рідше, О́СОБ розм. рідше; ПРЕДСТАВНИ́К (як зразок певного класу, роду, виду). Є у риб і звукові сигнали небезпеки. Вони передаються від одної особини до іншої (з журналу); Чоловічі екземпляри дерева тополі; В поодиноких випадках ознаки тваринних предків, які давно зникли в людей, проявляються в окремих індивідуумів (з підручника); Зоологи вважають, що даний особень належить до невідомого науці роду мишей (з журналу); Під гетерозисом розуміють чудове явище: високу продуктивність гібридів, одержаних од схрещення особів за своєю спадковістю (з журналу); Якомога краще пильнували рослини, висаджені в горщики, як зразки рідкісних представників пустельної зони (З. Тулуб).
Значення в інших словниках
- індивід — 1. Особа, окремо існуючий організм, окремо взята людина як представник людського роду. 2. Окремий представник суспільства, народу, класу, даної соц. групи. англ. individual; нім. Individuum [-v-] n –s, -duen; угор. individum / egyén; рос. индивид. Словник із соціальної роботи
- індивід — ІНДИВІДУУМ, особа, особистість, персона, жм. <�жива> душа, як ім. смертний; (істота) сов. особина, особ; неґ. тип, суб'єкт; (яскравий) феномен. Словник синонімів Караванського
- індивід — Окремий екземпляр, особина, елементарна одиниця живої речовини. Словник термінів з агрофітоценології
- індивід — Особа, особень, див. суб'єкт Словник чужослів Павло Штепа
- індивід — рос. индивид, индивидуум (від латин. individuum — неподільне) — 1. Окремий організм, який існує самостійно. 2. Окрема людина, особа. Eкономічна енциклопедія
- індивід — індиві́д іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- індивід — -а, ч. Те саме, що індивідуум. Великий тлумачний словник сучасної мови
- індивід — індиві́д, індиві́дуум (від лат. individuum – неподільне) 1. Окремий організм тварини або рослини який існує самостійно. 2. Окрема людина, особа Словник іншомовних слів Мельничука
- індивід — ІНДИВІД (від лат. individuum — неподільне) — у Цицерона лат. переклад грецьк. поняття "атом". У класичній метафізичній традиції — позначення одиничного, на відміну від сукупності, маси. Ключове поняття філософії Ляйбніца, сполучене з поняттям монади. Філософський енциклопедичний словник
- індивід — Індиві́д, -да; -ві́ди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- індивід — ІНДИВІ́Д, а, ч., книжн. Те саме, що індиві́дуум. Гурт людей, група, нація, клас, все людство не творять нічого самі, безпосередньо, а через індивідів (Еллан, II, 1958, 67); Приватна власність роз’єднує людей... Словник української мови в 11 томах