ґрунт

ДНО (морське, річкове і т. ін.), ДНИ́ЩЕ рідше, ПІДО́ШВА спец.; ҐРУНТ (під водою). Правда і з дна моря виринає, а неправда потопає (прислів'я); Йшлося, власне, про те, як краще оволодіти днищем Дніпра, міцно стати на його гранітне, незаймане, заховане від людського ока ложище (Г. Коцюба); Олег відчув, що катер не спирається на тверду підошву океану, безсило гойдається на хвилях (І. Ле); Біля містечка річка вигинається півколом і збігає кам'янистим ґрунтом (М. Трублаїні).

ОСНО́ВА (те головне, на чому тримається, на що спирається що-небудь — про суспільно-політичні, культурні, психологічні та ін. поняття), ПІДВА́ЛИНИ перев. мн., ЗАСА́ДИ мн., БА́ЗА, ҐРУНТ, БА́ЗИС, ПІДҐРУ́НТЯ, ПІДМУРІ́ВОК, ПІДМУ́РОК, ФУНДА́МЕНТ, УСТО́Ї мн., ПІДСТА́ВА, ПІДКЛА́Д, ПІДКЛА́ДКА, ПІДМУРІ́ВКА рідше, ПІДМУ́Р'Я рідше, ПІДМУ́Р рідше, ТЛО рідше, ТЕ́РЕН заст. Зв'язок поколінь, наступність народних ідеалів — така основа вічних понять Земля, мати, Батьківщина (з журналу); Австрійські урядовці часом доручали будування тюрем, цих підвалин своєї держави, приватним підприємцям (Т. Масенко); У 1917 р. І. Замичківський працює у Національному театрі, побудованому на засадах великої професіональної культури (з журналу); Тоня сміливо стояла понад усякими надбудовами кохання, а оскільки він теж шукав у ньому тільки бази, ця жінка йому приємно заімпонувала (В. Підмогильний); Мої підозріння мали під собою деякий ґрунт (В. Винниченко); Матеріальний базис суспільства, його економічний лад визначають і соціально-політичний характер та духовне обличчя нації (з журналу); Крутий проримський курс разом з насильною латинізацією греко-католицької церкви виплекує ідеальне підґрунтя для всіляких антирелігійних.. концепцій (Ірина Вільде); Твори Д. Гурамішвілі лягли брилою у підмурівок не лише великої грузинської, а й великої української культури (з газети); Задум був високий і гідний захоплення: перебудувати увесь дім нашого співжиття.. А може, звести і зовсім новий дім, але на первісному, нерукотворному фундаменті соціальної справедливості, що відкидає експлуатацію людини людиною (Б. Олійник); Нема сенсу ідеалізувати людей. Часи застою в багатьох спотворили моральні устої, підірвали твердість переконань (з газети); Що ти для видющих — лише підстава для кпину, А для осудливих — підстава догани (І. Драч); На Русь прийшло.. лицарство казковою появою, яка виросла на підкладі споминів про хрестоносні походи (Юліан Опільський); Наукова підкладка дослідження; — Мислиме об'єднання племен (землі Руської) кладе підмур'я непереможної держави — держави русичів (Д. Міщенко); Тепер рискувати безоглядно своїм станом і всім, чим володів, чого досягнув, що поклало міцні підмури для майбутнього, було б безумством (Н. Рибак); Серед братчиків почалися також суперечки на релігійнім тлі, деякі браття перейнялися лютеранством (І. Крип'якевич); Тут насувається питання: який був кінець сього письменства? Чи підготовило воно терен для нової народної літератури, чи перетворилося органічно в нові, вищі форми? (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ґрунт — Ґрунт. Основа. ● З ґрунту — в самій основі, в корені. Дуже часто можна стрінути погляд, мовто в торговельній] академії “учать на склепових суб'єктів ”. Се з ґрунту хибна думка (Б., 1907, 90, 1) // пол. z gruntu niesłusznie — з грунту (в самій основі) хибно. Українська літературна мова на Буковині
  2. ґрунт — (родючий) земля; (моря) дно; (господаря) наділ, ділянка, ЖМ. двір, обійстя; (для аргументів) підстава, база; (під картину) ґрунтовання; ґрунтець. Словник синонімів Караванського
  3. ґрунт — Веснооранка, ґрунтець, ґрунтик, дерба (цілина або переліг, покритий дерном), дербина, дерван (дерняста земля), дерн, дерниння, дерновина, дерняг, дерняк, душівка (заст. Словник синонімів Вусика
  4. ґрунт — [ґрунт] -нту, м. (ў) -н'т'і, мн. -нти, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  5. ґрунт — Грунт, почва — ground, soil and rock — *Boden, Grund, Erdmasse — багатокомпонентна, динамічна система, що включає гірські породи, верхній природний шар земної кори, техногенні утворення і складається з твердих (тверді мінерали... Гірничий енциклопедичний словник
  6. ґрунт — ґрунт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  7. ґрунт — ґрунт: ◊ то добрий ґрунт про чесну, порядну людину, із якою можна мати справи (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. ґрунт — -у, ч. 1》 Верхній шар земної кори, придатний для життя рослин. || Верхній шар землі щодо його складу. Зональний ґрунт — ґрунт, що сформувався в межах певної кліматичної зони. 2》 Морське, річкове і т. ін. дно. 3》 заст. Земельний наділ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. ґрунт — Біологічно активний верхній шар земної поверхні, що розвинувся внаслідок процесу ґрунтоутворення; джерело поживних речовин та води для рослин. Універсальний словник-енциклопедія
  10. ґрунт — вибива́ти / ви́бити ґрунт з-під ніг чиїх, у кого. Позбавляти кого-небудь упевненості, підтримки, опори в чому-небудь. Черговий по станції, дідок з пишними сивими вусами, пильно і підозріло глянув на Миколу .. — Що, відпустку дали?... Фразеологічний словник української мови
  11. ґрунт — Ґрунт, -ту; ґрунта́ і -ти́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. ґрунт — (польс. < нім. — основа) 1. Загальна назва твердих порід на поверхні землі, на які безпосередньо спираються фундаменти будівель. Архітектура і монументальне мистецтво
  13. ґрунт — Ґрунт и грунт, -ту м. 1) Надѣлъ, земля, участокъ земли; усадьба. Продав грунт вічними часами. Ном. № 14064. Ходім, де твій батьківський ґрунт. Рудч. Ск. II. 154. Грунта, великі маєтки збуває. АД. І. 95. Словник української мови Грінченка