авторитет

(фірми) престиж, репутація, вага, значення, вплив; (хто) знавець, фахівець, спеціяліст, спец, ерудит; У ФР. повага, довіра <н. мати авторитет>.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. авторитет — Знавець, повага, див. експерт, престиж Словник чужослів Павло Штепа
  2. авторитет — Авторите́т, -ту, -тові; -те́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. авторитет — рос. авторитет (від латин. аисіогіїаз — сила, влада, гідність) — 1. Загальновизнане значення, вплив, яким користується особа і може впливати на навколишніх. Eкономічна енциклопедія
  4. авторитет — АВТОРИТЕ́Т, ч. 1. тільки одн., род. у. Загальновизнане значення, вплив, поважність (особи, організації, колективу, теорії і т. ін.). Учні, відповідно до його авторитету й предмета, який він читав, прозвали його Соломоном (І. Словник української мови у 20 томах
  5. авторитет — авторите́т 1 іменник чоловічого роду значення, вплив авторите́т 2 іменник чоловічого роду, істота про особу Орфографічний словник української мови
  6. авторитет — (англ. power) вплив або здатність керівника (лідера) спонукати інших до виконання покладених на них обов’язків. Економічний словник
  7. авторитет — (визнаний за кимсь престиж) вага, перевага, авторитетність, вплив. Словник синонімів Полюги
  8. авторитет — АВТОРИТЕ́Т (визнана за ким-небудь перевага в судженнях про що-небудь, в знаннях, у вирішенні чого-небудь), АВТОРИТЕ́ТНІСТЬ, ВАГА́, ПРЕСТИ́Ж, ВПЛИВ. Марусяк не мав уже жадного авторитету. При нім критиковано і його самого (Г. Словник синонімів української мови
  9. авторитет — 1. Загальновизнане значення, вплив особи або організації в різних галузях громадського життя, яке грунтується на знаннях, духовній гідності, досвіді. Словник із соціальної роботи
  10. авторитет — 1》 тільки одн., род. -у.Загальновизнане значення, вплив, поважність (особи, організації, колективу, теорії і т. ін.). 2》 род. -а. Про особу, що користується впливом, повагою, заслуговує повного довір'я. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. авторитет — 1 (-а) ч.; крим. Досвідчений злодій, який користується авторитетом у своєму середовищі, може впливати на інших і здатний очолити злочинну групу. Словник жарґонної лексики української мови
  12. авторитет — АВТОРИТЕТ (від лат. autoritas — влада, вплив) — одна з основних форм здійснення влади, яка базується на загальному визнанні впливу будь-якої особи, організації, ідеї або норми. Філософський енциклопедичний словник
  13. авторитет — підмо́чувати (хита́ти) / підмочи́ти (розхита́ти) репута́цію (авторите́т). Певними вчинками, діями і т. ін. створювати негативну думку про кого-небудь, заплямовувати когось. Фразеологічний словник української мови
  14. авторитет — авторите́т (нім. Autorität, франц. autorite, від лат. auctoritas – влада) 1. Загальновизнаний вплив, що його роблять на переконання й поведінку людей певні особа, організація, вчення завдяки притаманним або приписуваним їм особливостям і заслугам. Словник іншомовних слів Мельничука
  15. авторитет — Суспільне визнання, престиж осіб, груп й інституцій, який спирається на ціновані в певному суспільстві вартості; також особи, інституції, які користуються визнанням. Універсальний словник-енциклопедія
  16. авторитет — АВТОРИТЕ́Т. 1. тільки одн., род. у. Загальновизнане значення, вплив, поважність (особи, організації, колективу, теорії і т. ін.). Тепер ми стали організованою партією, а це й означає створення влади, перетворення авторитету ідей в авторитет влади.. Словник української мови в 11 томах