1. Словник синонімів Караванського

безголосий

Безгласний, безгласий, БЕЗГУЧНИЙ, безгомінний; (сміх) глухий, приглушений; (сум) тихий, німий; (раб) безсловесний, безмовний; безголосний.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безголосий — безголо́сий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безголосий — -а, -е. 1》 Який втратив голос. || Який має поганий або слабий голос. || Глухий, неголосний. 2》 перен. Беззвучний, тихий; німий. 3》 перен. Безсловесний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безголосий — БЕЗГОЛО́СИЙ, а, е. 1. Який втратив голос. Від сарайчика загавкав древній і вже майже безголосий від старості пес (А. Головко); // Який має поганий або слабий голос. Де там йому співати – він зовсім безголосий (Сл. Гр. Словник української мови у 20 томах
  4. безголосий — I безгучний (рідк.), беззвучний, безмовний, безсловесний, німий, німина, німотний Фразеологічні синоніми: безголоса істота; німа істота II див. мовчазний; німий; покірний; чернь Словник синонімів Вусика
  5. безголосий — БЕЗМО́ВНИЙ (про людину — який нічого не говорить, не подає голосу), БЕЗГОЛО́СИЙ розм., БЕЗГЛА́СНИЙ рідше; МОВЧАЗНИ́Й, МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МОВЧУ́ЩИЙ розм., заст. (який мовчить, не вступає в розмову); НІМИ́Й підсил., НІМО́ТНИЙ підсил., перев. поет. Словник синонімів української мови
  6. безголосий — Безголо́сий, -са, -се Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. безголосий — БЕЗГОЛО́СИЙ, а, е. 1. Який втратив голос. Від сарайчика загавкав древній і вже майже безголосий від старості пес (Головко, І, 1957, 461); // Який має поганий або слабий голос. Де там йому співати — він зовсім безголосий (Сл. Гр. Словник української мови в 11 томах
  8. безголосий — Безголосий, -а, -е 1) Не имѣющій голоса, безголосый. О. 1862. V. 26. Де там йому співати — він зовсім безголосий. 2) Безгласный. Словник української мови Грінченка