бюро

Контора, АҐЕНТСТВО.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бюро — бюро́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. бюро — Бю́ро́. Установа, контора. Хто хоче мати у слугу того бюра [для женитьб], приносить туди З рублі, свою фотографію і описжитя (Б., 1895, 45, 3); Коли томубогачеви навкучить ся сидіти при своїм бюрі, приулиці Бродней в Ню-Йорку... Українська літературна мова на Буковині
  3. бюро — невідм., с. 1》 Назва керівного органу партії, організації, установи. 2》 Назва деяких установ або їхніх відділів, контор. Експертне бюро — структурний підрозділ біржі, що здійснює технічну експертизу товарів, оголошених до торгів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бюро — Канцелярія, писальня, див. контора Словник чужослів Павло Штепа
  5. бюро — БЮ́РО, невідм., с., зах. Різновид письмового стола з висувною кришкою і шухлядами для паперів; конторка. Склавши всі газети на бюро.., ми з дружиною знову вирядились у справах (Олесь Досвітній); На мене холодно дивилися пластикове бюро, райдужні вітражі.. Словник української мови у 20 томах
  6. бюро — бю́ро 1. установа, контора (ср, ст): Так ми заложили бюро реклами “ФАМА”. Це слово можна було вживати і в українській, і в польській мові однаково. Бюро, ми вважали, мало бути загальноєвропейське: і українське, і польське (Чайківський)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. бюро — бюро́ (франц. bureau) 1. Колегіальний орган, що обирається чи створюється для виконання певної, головним чином керівної, роботи (напр., партійне Б.). 2. Назва ряду установ, здебільшого в сфері обслуговування населення. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. бюро — БЮРО́ (різновид письмового і под. стола, за яким працюють стоячи), КОНТО́РКА. Праця на моїм столі в бюро цікавила мене... (О. Кобилянська); За високою конторкою куняв адміністратор (Ю. Мартич). Словник синонімів української мови
  9. бюро — Бюро́, -ра́, -ру́, -ро́м, в -рі́; бю́ра, -рів і бюр Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. бюро — БЮРО́, невідм., с. 1. Назва керівного органу партії, організації, установи. На черговому засіданні бюро обкому Мухтаров доповідав про виконання планів будівництва (Ле, Міжгір’я, 1953, 177). 2. Назва деяких установ або їх відділів, контор. Словник української мови в 11 томах
  11. бюро — рос. бюро (від фр. bureau) — 1. Колегіальний орган, що обирається чи призначається для виконання певної спільної, колегіальної, керівної, спрямовуючої роботи (напр., політичне Б.). 1. Назва певних установ, здебільшого у сфері надання послуг. Eкономічна енциклопедія