вельможний

Значення в інших словниках

1. вельможний — вельмо́жний прикметник іст. Орфографічний словник української мови
2. вельможний — -а, -е, заст. 1》 Родовитий, знатний, багатий, який має значну владу. || у знач. ім. вельможний, -ного, ч.; вельможна, -ної, ж. 2》 у сполуч. зі сл. пан, пані. Вживалось у звертанні до особи (або в розмові про неї), яка посідала високе суспільне становище, мала значну владу. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вельможний — ВЕЛЬМО́ЖНИЙ, а, е, заст. Який належав до вельмож (у 1 знач.). Латин, і серцем, і душею Далекий бувши од війни.., Зізвав панів вельможних (І. Котляревський); – А вельможна пані Дрейсихерка нехай собі там хоч як чваниться, проте вона все не ліпша від нас!... Словник української мови у 20 томах
4. вельможний — див. пихатий Словник синонімів Вусика
5. вельможний — ВЕЛЬМО́ЖА (у феодальних і буржуазних країнах — знатна й багата особа, що займала високу державну або придворну посаду), МОЖНОВЛА́ДЕЦЬ, ВЕЛЬМО́ЖНИЙ, САНО́ВНИК заст. Латин, як цар, в своїм наряді Ішов в кругу своїх вельмож (І. Словник синонімів української мови
6. вельможний — Вельмо́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вельможний — ВЕЛЬМО́ЖНИЙ, а, е, заст. 1. Родовитий, знатний, багатий, який має значну владу. Латин, і серцем, і душею Далекий бувши од війни.., Зізвав панів вельможних (Котл., І, 1952, 184); Гуляли по коліна в крові І граф вельможний, і прелат (Рильський, Сад.. Словник української мови в 11 томах
8. вельможний — Вельможний, -а, -е Знатный, вельможный; могущественный. Доля карай б вельможного й неможного. Ном. Ж 1729. Вельможна громада. Шевч. 126. Була колись шляхетчина, вельможная пані. Шевч. 130. вельможний пане. Милостивый государь (титулъ). Вельможний пане, моя жінка несповна розуму. Рудч. Ск. І. 187. Словник української мови Грінченка