виправдувати
ВИПРАВДОВУВАТИ г. уневиннювати, обр. очищати; (надії) справджувати, не зраджувати.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виправдувати — випра́вдувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- виправдувати — див. виправдовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виправдувати — ВИПРА́ВДУВАТИ див. виправдо́вувати. Словник української мови у 20 томах
- виправдувати — ВИПРАВДО́ВУВАТИ (визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це), ВИПРА́ВДУВАТИ, ОПРА́ВДУВАТИ, ОПРАВДО́ВУВАТИ, ВИБАЧА́ТИ рідше, ВИПРАВЛЯ́ТИ рідше, УСПРАВЕДЛИ́ВЛЮВАТИ рідше, ОПРАВЛЯ́ТИ заст., ПРАВДИ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
- виправдувати — Випра́вдувати, -пра́вдую, -дуєш; ви́правдати, -даю, -даєш і ви́правдити, -вджу, -вдиш; ви́правди, -правдіть і ви́правдь, -дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- виправдувати — ВИПРА́ВДУВАТИ див. виправдо́вувати. Словник української мови в 11 томах
- виправдувати — Виправдувати, -дую, -єш сов. в. виправдати, -даю, -єш и виправдити, -джу, -диш, гл. Оправдывать, оправдать. Вх. Лем. 398. Словник української мови Грінченка