виправдувати

ВИПРАВДОВУВАТИ г. уневиннювати, обр. очищати; (надії) справджувати, не зраджувати.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виправдувати — випра́вдувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виправдувати — див. виправдовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виправдувати — ВИПРА́ВДУВАТИ див. виправдо́вувати. Словник української мови у 20 томах
  4. виправдувати — ВИПРАВДО́ВУВАТИ (визнаючи кого-небудь невинним, правим, доводити це), ВИПРА́ВДУВАТИ, ОПРА́ВДУВАТИ, ОПРАВДО́ВУВАТИ, ВИБАЧА́ТИ рідше, ВИПРАВЛЯ́ТИ рідше, УСПРАВЕДЛИ́ВЛЮВАТИ рідше, ОПРАВЛЯ́ТИ заст., ПРАВДИ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  5. виправдувати — Випра́вдувати, -пра́вдую, -дуєш; ви́правдати, -даю, -даєш і ви́правдити, -вджу, -вдиш; ви́правди, -правдіть і ви́правдь, -дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. виправдувати — ВИПРА́ВДУВАТИ див. виправдо́вувати. Словник української мови в 11 томах
  7. виправдувати — Виправдувати, -дую, -єш сов. в. виправдати, -даю, -єш и виправдити, -джу, -диш, гл. Оправдывать, оправдать. Вх. Лем. 398. Словник української мови Грінченка