височина

Значення в інших словниках

1. височина — височина́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири височини́ Орфографічний словник української мови
2. височина — -и, ж. 1》 Те саме, що висота 1-4). 2》 геогр. Підвищена частина суходолу (від 200 до 600 м), що має подекуди рівну, а частіше хвилясту поверхню, розчленовану долинами, балками, ярами. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. височина — ВИСОЧИНА́, и́, ж. 1. Те саме, що висота́ 1–4. Дуб здалеку вирізнявся серед інших дерев своєю височиною (А. Шиян); Величний Господь, бо на височині пробуває; Він наповнив Сіон правосуддям та правдою (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
4. височина — див. висота Словник синонімів Вусика
5. височина — Простір, що лежить на вис. 200-600 м н.р.м. і принаймні кількадесят метрів над місцевістю, яка його оточує. Універсальний словник-енциклопедія
6. височина — ВИСОТА́ (простір на великій віддалі від землі), ВИСОЧИНА́, ВИСОЧІ́НЬ, ВИШИНА́, ВИСО́КІСТЬ, ПІДХМА́Р'Я перев. поет., ПІДНЕБЕ́ССЯ перев. поет., ВИСЬ поет., ПІДНЕБЕ́СНІСТЬ рідко. І сонця радіснеє коло світить нам буде з висоти (В. Сосюра); Настав вечір. Словник синонімів української мови
7. височина — Височина́, -чини́, -ні́, -но́ю і височиня́, -ні́, -не́ю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. височина — ВИСОЧИНА́, и́, ж. 1. Те саме, що висота́ 1-4. Дуб здалеку вирізнявся серед інших дерев своєю височиною (Шиян, Гроза.., 1956, 22); І вся ця група гір од низу до самісінького верху заросла густим ялиновим лісом. Яка надзвичайно оригінальна картина.. Словник української мови в 11 томах