волити

Значення в інших словниках

1. волити — во́лити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. волити — -лю, -лиш, недок. 1》 заст., уроч. Бажати (у 1 знач.), хотіти. Волити волю заст. — виконувати бажання. 2》 діал. Воліти (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. волити — ВО́ЛИТИ, лю, лиш, недок., кого, що. 1. заст., уроч. Бажати (у 1 знач.); хотіти. – Волимо Харитона! Харитін нехай буде в нас за панотця! – знов загуло з усіх боків (І. Нечуй-Левицький). 2. діал. Воліти (у 2 знач.). Вона .. Словник української мови у 20 томах
4. волити — див. хотіти Словник синонімів Вусика
5. волити — во́лити / вво́лити во́лю чию, заст. Виконувати чиєсь бажання, слухати когось. Мати любила його без пам’яті, тряслась над ним і у всім волила його волю (І. Франко); (Мавка:) Рада б я волю вволити, тільки ж сама я не маю вже волі (Леся Українка). Фразеологічний словник української мови
6. волити — ХОТІ́ТИ чого, з інфін., із спол. щоб і без додатка (мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чомусь), БАЖА́ТИ, ВОЛІ́ТИ, ТЯГТИ́СЯ до чого, ТЯГНУ́ТИСЯ до чого, ХТІ́ТИ розм., ОХО́ТИТИСЯ до чого і з інфін., розм., ВО́ЛИТИ заст., уроч., РА́ЧИТИ заст. Словник синонімів української мови
7. волити — ВО́ЛИТИ, лю, лиш, недок. 1. заст., уроч. Бажати (в 1 знач.), хотіти. — Волимо Харитона! Харитін нехай буде в нас за панотця! — знов загуло з усіх боків (Н.-Лев., III, 1956, 10); Народний лине клич з широкого майдану, І братні грамоти вручаються Богдану,.. Словник української мови в 11 томах
8. волити — Волити, -лю, -лиш гл. Хотѣть, желать. Ой чи волиш, Бондарівно, та мед-вино пити, а чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити? н. п. волити волю. Исполнять желаніе. На чіїм возі сидиш, того й волю воли. посл. Уже ж мені та й надокучило твою волю волячи. Чуб. Словник української мови Грінченка