1. Словник синонімів Караванського

ворушкий

ВОРУХЛИВИЙ див. РУХЛИВИЙ.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворушкий — ворушки́й прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. ворушкий — -а, -е, розм., рідко. Те саме, що рухливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ворушкий — ВОРУШКИ́Й, а́, е́, розм., рідко. Те саме, що рухли́вий. – А може, на весілля? – лукаво повела ворушкою бровою Олена (Я. Гримайло); По небу йшли ворушкі хмари (Ю. Мокрієв); Окремі постаті злилися в один темний, ворушкий потік, що котився в білі нетрі ночі (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах
  4. ворушкий — див. жвавий Словник синонімів Вусика
  5. ворушкий — РУХЛИ́ВИЙ (про людину — повний життєвої сили, енергії, здатний швидко рухатися), ЖВА́ВИЙ, МОТО́РНИЙ, ШВИДКИ́Й, МЕТКИ́Й, ПРОВО́РНИЙ, ПРУДКИ́Й, ВЕРТКИ́Й, В'ЮНКИ́Й, ВЕРТЛЯ́ВИЙ, ВЕРТЛИ́ВИЙ, ЛЕГКИ́Й, СПРИ́ТНИЙ, ПОВОРОТКИ́Й, КРУТЛИ́ВИЙ, ШУ́СТРИЙ розм. Словник синонімів української мови
  6. ворушкий — Ворушки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ворушкий — ВОРУШКИ́Й, а́, е́, розм., рідко. Те саме, що рухли́вий. — А може, на весілля? — лукаво повела ворушкою бровою Олена (Грим., Подробиці.., 1956, 81); По небу йшли ворушкі хмари (Мокр., Острів.., 1961, 56). Словник української мови в 11 томах