вражий

Значення в інших словниках

1. вражий — вра́жий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
2. вражий — -а, -е, заст. 1》 поет.Ворожий. 2》 лайл. Чортів, бісів. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вражий — ВРА́ЖИЙ, а, е. 1. поет. Ворожий. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров'ю Волю окропіте (Т. Шевченко); І багаті, і веселі, Славні славою дідів, Ми від вражої оселі Подамося до степів (Я. Словник української мови у 20 томах
4. вражий — бі́сові (вра́жі, су́чі і т. ін.) ді́ти, лайл. Уживається як лайливий або добродушно-лайливий вислів на чиюcь адресу. Позад себе він чує приглушений регіт — з нього ж, бісові діти, насміхаються (М. Фразеологічний словник української мови
5. вражий — Вра́жий, -жа, -же; -жі, -жих, -жим вра́зький = вра́жий Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вражий — ВРА́ЖИЙ, а, е, заст. 1. поет. Ворожий. Поховайте та вставайте. Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте (Шевч., І, 1951, 354); Їй потім хтось розкаже, Як син її Іван Трощив навалу вражу В загоні партизан (Воронько, Поезії, 1950, 11). 2. лайл. Словник української мови в 11 томах
7. вражий — Вражий, -а, -е Чертовъ, чертовскій, діавольскій. Чи ви пани, чи ви ляхи, а ми запорожці: пам'ятайте, вражі сини, шо ми вам не хлопці. Ном. № 12510. Було б тобі, вражий сину, нас трьох не кохати. Мет. 103. ув. враженний. Е, враженний сину! Черк. у. Словник української мови Грінченка