відгонити

Значення в інших словниках

1. відгонити — відго́нити 1 дієслово недоконаного виду віддавати чимсь відго́нити 2 дієслово недоконаного виду відганяти Орфографічний словник української мови
2. відгонити — I -ить, недок., чим. 1》 Мати присмак або запах чого-небудь; віддавати. 2》 перен. Нагадувати або навівати що-небудь. II див. відганяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відгонити — ВІДГО́НИТИ¹, ить, недок., чим. 1. Мати присмак або запах чого-небудь; віддавати. З курної хати всі речі димом відгонять (Леся Українка); – Чудове меню! – посміхнувся Іван Іванович, – .. смачне й ніжне м'ясо, яке трохи відгонить морем і водоростями (О. Словник української мови у 20 томах
4. відгонити — див. пахнути; усувати Словник синонімів Вусика
5. відгонити — I. ВІДГО́НИТИ чим (мати запах чого-небудь), ВІДДАВА́ТИ, ПАХТІ́ТИ розм., ТХНУ́ТИ розм.; ПРИПАХА́ТИ розм. (про легкий або неприємний запах); ПЕ́РТИ фам. (про сильний неприємний запах). Словник синонімів української мови
6. відгонити — Відго́нити, -го́ню, -ниш чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. відгонити — ВІДГО́НИТИ¹, ить, недок., чим. 1. Мати присмак або запах чого-небудь; віддавати. З курної хати всі речі димом відгонять (Л. Укр., III, 1952, 654); — Чудове меню! — посміхнувся Іван Іванович, — .. Словник української мови в 11 томах
8. відгонити — Відгонити, -ню, -ниш гл. 1) = відганяти. 2) Отдавать, припахивать. Вода чимсь одгонить. Кролев. у. Чим наївся, тим і відгонить. Нѣжин. у. На сім дворищі.... від усього пусткою відгонить. Св. Л. 310. Місцина справді стала пустирем одгонити. Мир. ХРВ. 24. Словник української мови Грінченка