гоже

Значення в інших словниках

1. гоже — го́же прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. гоже — присл. Гарно, добре. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гоже — ГО́ЖЕ. 1. присл. Гарно, добре. В усім були несхожі Сусіди-хлопчаки. Один поводивсь гоже, А другий – навпаки (В. Бичко); Дулардухт, хоча і жінка, управляє краєм гоже (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі). 2. у знач. пред. Про сприятливі обставини; добре. Словник української мови у 20 томах
4. гоже — ВА́РТО присудк. сл. (про доцільність, доречність якоїсь дії тощо), ВАРТ, ДОРЕ́ЧНО, ДОЦІ́ЛЬНО, ЛИ́ЧИТЬ, ГОДИ́ТЬСЯ, НЕ ВА́ДИТЬ, НЕ ЗАВА́ДИТЬ, ГО́ЖЕ, НЕ ЗА́ЙВО (НЕ ЗА́ЙВЕ), НЕ ЗАЙВИНА́, НЕ ШКО́ДИТЬ. Словник синонімів української мови
5. гоже — Го́же, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. гоже — ГО́ЖЕ, присл. Гарно, добре. В усім були несхожі Сусіди-хлопчаки. Один поводивсь гоже, А другий — навпаки (Бичко, Вогнище, 1959, 210); // у знач. присудк. сл. — Пливи і не журись, небоже! Уже тобі скрізь буде гоже (Котл., І, 1952, 108); // у знач. присудк. Словник української мови в 11 томах
7. гоже — Гоже нар. 1) Красиво, хорошо. Матінко, повная роже, дивитись на тебе гоже. Мет. 201. Як Бог поможе, то все буде гоже. Ном. ст. 281, № 11. Кланяйся, Ганнусю, гоже. н. п. 2) Прилично, слѣдуетъ. Не гоже так робити. Прибралась так, як гоже для празника. О. 1862. IV. 77. Словник української мови Грінченка