гуркати

Значення в інших словниках

1. гуркати — гу́ркати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. гуркати — -аю, -аєш, недок., розм. Видавати, створювати гуркіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гуркати — див. гриміти Словник синонімів Вусика
4. гуркати — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм. Словник синонімів української мови
5. гуркати — ГУ́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати, створювати гуркіт. Дим застилає все поле, аж очі ріже; огонь як з пекла, ..гуркають гармати (Мирний, II, 1954, 118); Васютинці замовкли так, що на Бондарях чути було, як гуркали двері під горою (Ле, Ю. Кудря, 1956, 265). Словник української мови в 11 томах
6. гуркати — Гуркати, -каю, -єш гл. 1) Стучать, грохотать. Прибіг він до хати, став у двері гуркать. Рудч. Ск. І. 170. Дощечка густиме та гуркатиме. Чуб. ІІІ. 99. Гуркали дверима. Левиц. Пов. 167. см. грюкати. 2) О доеніи: сразу выжимать молоко изъ всего вымени. Словник української мови Грінченка