дивина

Значення в інших словниках

1. дивина — дивина́ 1 іменник жіночого роду диво розм. дивина́ 2 іменник жіночого роду рослина Орфографічний словник української мови
2. дивина — I -и, ж., розм. Те саме, що диво. II -и, ж. Дворічна висока трав'яниста рослина з ясно-жовтими квітками, відвар яких використовується в медицині. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дивина — див. диво Словник синонімів Вусика
4. дивина — Рослина, поширена в Середземномор'ї; великі ворсисті листки і жовті квітки на високому (до 2,5 м) стеблі; з відомих 240 видів в Україні 18; росте на піщаних сонячних схилах, вздовж доріг, на пустирищах; квітки деяких видів мають лікувальні властивості; окремі види декоративні. Універсальний словник-енциклопедія
5. дивина — ДИ́ВО (те, що викликає великий подив), ЧУ́ДО, ДИВИНА́ розм., ЧУДАСІ́Я розм., ДИВОВИ́ЖА розм., ДИКО́ВИНА розм., ДИВО́ВИСЬКО розм., ДИВО́ВИЩЕ розм., ЧУДНО́ТА розм., ДИВНИ́ЦЯ розм., ДИ́ВО ДИ́ВНЕ фольк., ПРЕЧУ́ДО розм., ДИВОГЛЯ́Д діал., ДИВОГЛЯ́ДІЯ діал. Словник синонімів української мови
6. дивина — Дивина́, -ни́, -ні́; -ви́ни, -ви́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. дивина — ДИВИНА́¹, и́, ж., розм. Те саме, що ди́во. [Карпо:] Одне скажу. Дивина у світі коїться, ще й яка дивина! (Кроп., II, 1958, 120); У наші часи не дивина, що сільська дівчина стає артисткою (Чаб., Шляхами.., 1961, 16). ДИВИНА́², и́... Словник української мови в 11 томах