добрячий

Значення в інших словниках

1. добрячий — добря́чий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
2. добрячий — -а, -е, розм. Дуже добрий. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. добрячий — див. Добрий; добротний; хороший Словник синонімів Вусика
4. добрячий — ДО́БРИЙ (готовий прийти на допомогу іншим, сповнений доброти, чуйності; який виражає доброту), ДОБРОСЕ́РДИЙ, ДОБРОСЕ́РДНИЙ, ДОБРОСЕРДЕ́ЧНИЙ, ДУШЕ́ВНИЙ, ДОБРОДУ́ШНИЙ, СЕРДЕ́ЧНИЙ, М'ЯКОСЕ́РДИЙ, ДО́БРЕ́НЬКИЙ розм., ДОБРЯ́ЧИЙ розм., ПРЕДО́БРИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
5. добрячий — Добря́чий, -ча, -че; -ря́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. добрячий — ДОБРЯ́ЧИЙ, а, е, розм. Дуже добрий. Охрім був чоловік такий добрячий; аби кого побачив у біді, зараз вирятує, хоч там як утратиться (Вовчок, І, 1955, 95); Добрячі коні.. мчать поміж синіми разками хат (Стельмах, Хліб.. Словник української мови в 11 томах
7. добрячий — Добрячий, -а, -е Очень добрый, очень хорошій. Всі царства Божого йому жадають, такий добрячий був чоловік. МВ. Т. 27. Добрячі були люде покійнички. МВ. І. 15. Каміння ще добряче. Добрячий таки ярмарок був. Добрячу таки бійку спинили. Словник української мови Грінченка