доволі

Значення в інших словниках

1. доволі — дово́лі прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. доволі — ДОВОЛІ – ДО ВОЛІ Доволі, присл. 1. Стільки, скільки треба, багато; досить. Усього в їх доволі: і хліба, і грошей, і скотини (О.Стороженко); Доволі нидіти в знемозі! Прощайте, тихі дні печалі! (Я. Літературне слововживання
3. доволі — присл. Те саме, що досить. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. доволі — див. багато; годі Словник синонімів Вусика
5. доволі — ДО́СИТЬ присл. і присудк. сл. (стільки, скільки треба; великою мірою); ДОВО́ЛІ, ДОСТА́ТНЬО, ВДО́СТАЛЬ (УДО́СТАЛЬ), ВДОСТА́ЧУ (УДОСТА́ЧУ), ДОСХОЧУ́, ЗАДО́СИТЬ підсил. розм., ПРЕДО́СИТЬ підсил. розм., ГЕ́ТЬ-ТО розм., ДО́СТА розм., ДОСТА́ТКОМ діал. Словник синонімів української мови
6. доволі — Дово́лі, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. доволі — ДОВО́ЛІ, присл. Те саме, що до́сить. Місяченьку! Наш голубоньку!.. Світи довше в чистім полі, Щоб нагулятись [нам] доволі (Шевч., І, 1951, 5); Батько мріяв, щоб було доволі Хліба на селянському столі (Забашта, Квіт.. Словник української мови в 11 томах
8. доволі — Доволі нар. Довольно, достаточно. Доволі буде з тебе й карбованця. Н. Вол. у. І вовк на волі та й виє доволі. Ном. № 1328. На волі — плачу доволі. Ном. № 1332. А дідизни було доволі, — вічний покой предкам і дідам. 1С ЧР. I. 65. У Мирн. Словник української мови Грінченка