домівка
Житло, мешкання, ДІМ, будинок, хата, господа; (кочовиків) ЮРТА; П. родинне вогнище; дома; пор. ПЕНАТИ.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- домівка — домі́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- домівка — [доум’іўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -м'івок Орфоепічний словник української мови
- домівка — -и, ж. Житлове приміщення стосовно до того, хто в ньому живе. Великий тлумачний словник сучасної мови
- домівка — див. дім; оселя Словник синонімів Вусика
- домівка — ЖИТЛО́ (приміщення, призначене для життя людей), ОСЕ́ЛЯ, ПОМЕ́ШКАННЯ, ДІМ, ДОМІ́ВКА, ХА́ТА, ПОРІ́Г (перев. з означ.), ГОСПО́ДА, ЛІ́ГВИЩЕ розм., ДО́МА розм., МЕ́ШКАННЯ діал., ЖИТВО́ діал., СЕЛИ́ТЬБА заст.; ХАТИ́НА (перев. невелике, убоге); НОРА́ зневажл. Словник синонімів української мови
- домівка — Домі́вка, -ки, -ці; -мі́вки, -мі́вок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- домівка — ДОМІ́ВКА, и, ж. Жиле приміщення стосовно до того, хто в ньому живе. Хліб поріс, прийшли жнива; Йде отаман по домівках. Жати хліба зазива (Щог., Поезії, 1958, 290); Спритні сапери пройшли двором, а він усе стояв біля хвіртки, не відважуючись зайти в свою домівку (Рибак, Опов., 1949, 40). Словник української мови в 11 томах