дорідний

Не дрібний, добірний; (- фігуру) ЗАП. масивний, дебелий, опасистий, тілистий, огрядний; (- зелень) буйний, розкішний; (лан) родючий, плодючий; (урожай) багатий; (рік) урожайний; (- відьму) З. природжений, уроджений.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

дорідний — дорі́дний прикметник Орфографічний словник української мови
дорідний — -а, -е. 1》 Великих розмірів; прот. дрібний. 2》 Який виріс до значної висоти, буйний, розкішний. 3》 З якого збирають високий урожай. || Значний щодо кількості; багатий. 4》 Високий на зріст, оцупкуватий, товстий. Великий тлумачний словник сучасної мови
дорідний — дорідний породистий, добірний, який має зовнішні риси, манери, що виявляють достойне походження||расовий Лексикон львівський: поважно і на жарт
дорідний — див. гладкий Словник синонімів Вусика
дорідний — БУ́ЙНИЙ (який дуже розрісся — з великою кількістю гілок, високим стеблом, густим і великим листям і т. ін.), РОЗБУЯ́ЛИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ, РОЗКІ́ШНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ (звичайно про культурні рослини); МОГУ́ТНІЙ підсил., КРЕМЕ́ЗНИЙ підсил., МОГУ́ЧИЙ підсил. заст. Словник синонімів української мови
дорідний — Дорі́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дорідний — ДОРІ́ДНИЙ, а, е. 1. Великих розмірів; протилежне дрібний. По кутках і на печі вони поставили зелені соснові гільця, уквітчали їх калиною, .. пучками зернистих дорідних колосків (Н.-Лев., І, 1956, 145); Посипалося з бункера перше дорідне зерно (Кач., Вибр. Словник української мови в 11 томах
дорідний — Дорідний, -а, -е 1) Урожайный. Хвалить Бога, тепер дорідний год на всячину. Васильк. у. 2) Рослый, крупный. Дорідне жито. Канев. у. 3) Прирожденный, врожденный. Дорідна відьма, а єсть відьми роблені, — мати дочці так поробе, то вона й відьмою стане. Александрійск. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка