дубовий

Значення в інших словниках

1. Дубовий — Дубо́вий іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні Дубови́й прізвище Орфографічний словник української мови
2. дубовий — [дубовией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
3. дубовий — -а, -е. 1》 Прикм. до дуб 1). || Зробл. з дуба (у 1 знач.). 2》 перен. Сильний, міцний, дужий. 3》 перен., розм. Грубий, нескладний, незграбний. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дубовий — дубовий: ◊ дубова ка́ша тюр. ячмінна каша (ст) ◊ дубової ка́ші наїстися тюр. відбути тюремне ув'язнення (Франко) (ст) ◊ дубовий клин → клин Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. дубовий — див. твердий Словник синонімів Вусика
6. дубовий — НЕЗГРА́БНИЙ (про мову, твір і т. ін. — позбавлений майстерності, влучності, дотепності тощо), НЕДОЛА́ДНИЙ, НЕСКЛА́ДНИЙ, НЕОКОВИ́РНИЙ розм., КОСТРУБА́ТИЙ, ДУБО́ВИЙ зневажл. Словник синонімів української мови
7. дубовий — ДУБО́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до дуб 1. По глибоких долинах подекуди зеленіють дубові та грабові старі ліси (Н.-Лев., II, 1956, 27); Дівчині на голову падало дубове листя (Кучер, Чорноморці, 1956, 430); // Зробл. з дуба (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах
8. дубовий — Дубовий, -а, -е Дубовый. Щоб тобі дубовий хрест. Ном. № 3783. Високим валом воно (село) обсипалось і по валу дубовими палями опарканилось. К. Хмельн. 97. дубова лапа. раст. Sticta pulmonacea. ЗЮЗО. І. 137. дубові листки. Родъ вышиванья на женскихъ сорочкахъ. Чуб. VII. 427. Словник української мови Грінченка