1. Словник синонімів Караванського

жартівливий

(- вдачу) веселий; (вірш) сміховинний; (- оповідання) гумористичний; (настрій) пустотливий, грайливий; жартливий, р. жартівний.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жартівливий — жартівли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. жартівливий — [жарт'іўливией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  3. жартівливий — -а, -е. 1》 Який любить жартувати, веселитися, схильний до жартів (про людину). || Власт. веселій, дотепній людині, яка жартує або любить жартувати (у 1 знач.). 2》 Який містить жарт, має характер жарту. || у знач. ім., рідко жартівливе, -вого, с. Щось дотепне, смішне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жартівливий — див. веселий; жартівник Словник синонімів Вусика
  5. жартівливий — ВЕСЕ́ЛИЙ (який своїм змістом викликає веселість, дає розвагу), ЖАРТІВЛИ́ВИЙ, ЖАРТЛИ́ВИЙ, ЛЕГКИ́Й, ПОТІ́ШНИЙ. З веселою розмовою тихо посувалась юрма з гори в долини (М. Словник синонімів української мови
  6. жартівливий — Жартовли́вий і жартівли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. жартівливий — ЖАРТІВЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який любить жартувати, веселитися, схильний до жартів (про людину). В Кліщука був лиш один син, Никифір звався, парубок хороший-прехороший, веселий, жартівливий (Федьк. Словник української мови в 11 томах
  8. жартівливий — Жартівливий, -а, -е Шутливый. Н. Вол. у. Вигадували витребеньки, бо жартівливі вже собі повдавались. О. 1862. IX. 71. Словник української мови Грінченка