жертвувати
Офірувати, ур. класти на вівтар; (що) віддавати <�приносити> в жертву, дарувати, давати на вічне віддання, о. скидати останню сорочку з себе; (чим) поступатися, іти на жертву <�відмовлятися від, зрікатися> чого; (собою) ІД. віддавати себе в жертву, іти на смерть <�на жертву життя>, жертвувати себе.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жертвувати — же́ртвувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- жертвувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. Добровільно давати гроші або які-небудь предмети на користь когось, чогось. 2》 неперех., ким, чим. Нічого не шкодувати, все віддавати, відмовлятися від усього або від багато дечого задля кого-, чого-небудь. Жертвувати собою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жертвувати — ДАРУВА́ТИ кому що (передавати у власність безкоштовно), ДАРИ́ТИ розм., ПРЕЗЕНТУВА́ТИ заст., розм.; ДАВА́ТИ, ПІДНО́СИТИ (перев. із сл. подарунок, дар тощо); ОБДАРО́ВУВАТИ, ЗАДАРО́ВУВАТИ, ОЗОЛО́ЧУВАТИ (ОБЗОЛО́ЧУВАТИ) розм., ОБДАРЯ́ТИ розм., ОБДАВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- жертвувати — ЖЕ́РТВУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. перех. Добровільно давати гроші або які-небудь предмети на користь когось, чогось. Українські поміщики жертвували провіант і тяглову силу на підтримку царської армії (Іст. Словник української мови в 11 томах
- жертвувати — Жертвувати, -вую, -єш гл. Жертвовать. Словник української мови Грінченка