журний
ЖУРЛИВИЙ (настрій) невеселий, нерадісний, невтішний; (- пісню) повний смутку, сумовитий, тужливий, скорботний, тоскний, р. плакучий; (- думки) сумний, смутний; (дуб) зажурений; тлк.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- журний — журни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- журний — див. сумний Словник синонімів Вусика
- журний — -а, -е. 1》 Який тужить, сумує, журиться; сумний, зажурений, печальний. || Який виражає смуток, тугу, печаль; власт. людині, що журиться. 2》 Сповнений, пройнятий тугою, смутком, печаллю. 3》 Який викликає, навіває тугу, смуток, печаль. Великий тлумачний словник сучасної мови
- журний — СУМНИ́Й (який відчуває сум; який виражає або навіває сум), СМУТНИ́Й, ЗАСМУ́ЧЕНИЙ, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, СУМОВИ́ТИЙ, ЖУРЛИ́ВИЙ, ЖУРНИ́Й, ПЕЧА́ЛЬНИЙ, БЕЗРА́ДІСНИЙ, БЕЗВІДРА́ДНИЙ, НЕРА́ДІСНИЙ, ЗАЖУ́РЕНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЙНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЧНИЙ рідше, СКОРБО́ТНИЙ... Словник синонімів української мови
- журний — Жу́рни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- журний — ЖУРНИ́Й, а́, е́. 1. Який тужить, сумує, журиться; сумний, зажурений, печальний. Сама вона журна дуже, а Катрю вговоряє: — Не печалися, дитино, не печалися! (Вовчок, І, 1955, 208); Додому Валентин Модестович повернувся аж смерком. Словник української мови в 11 томах
- журний — Журний, -а, -е Печальный. Вона не сердита, а така вона журна. Сама вона журна дуже, а Катрю вговоряє: «Не печалься». МВ. ІІ. 121. Словник української мови Грінченка