заподіювати
(шкоду) завдавати, робити <�коїти, чинити> що; (втрати) викликати, причинятися до.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заподіювати — -юю, -юєш, недок., заподіяти, -ію, -ієш, док., перех. Завдавати чогось, робити кому-небудь щось неприємне, тяжке, болюче. || Викликати щось, спричинятися до чого-небудь (зазвичай неприємного). Заподіяти собі смерть — кінчити життя самогубством. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заподіювати — заподі́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- заподіювати — СПРИЧИНЯ́ТИ що (бути причиною появи чого-небудь), СПРИЧИ́НЮВАТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, ВИКЛИКА́ТИ, ЗУМО́ВЛЮВАТИ, ДАВА́ТИ, ПРИНО́СИТИ, НЕСТИ, СІ́ЯТИ, ПРИВО́ДИТИ до чого (доводити до яких-небудь наслідків); ПРИЗВО́ДИТИ до чого, ЗАПОДІ́ЮВАТИ що, ЗАВДАВА́ТИ чого... Словник синонімів української мови
- заподіювати — ЗАПОДІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАПОДІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., перех. Завдавати чогось, робити кому-небудь щось неприємне, важке, болюче. За що ж кара, За що мені муки? Кому я що заподіяв? (Шевч. Словник української мови в 11 томах