1. Словник синонімів Караванського

зубатий

(з гострими зубами) гострозубий; (трибок) зубчастий; (хто) П. зубастий, гострий на язик.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зубатий — зуба́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. зубатий — див. дотепний; злий Словник синонімів Вусика
  3. зубатий — -а, -е. 1》 З великими, гострими, міцними зубами; з великою кількістю зубів. || Який має зуби. || Який має великі зубці (у 1 знач.). 2》 перен., розм. Гострий на язик, готовий завжди дати відсіч. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зубатий — ЗУБА́ТИЙ (ЗУБА́СТИЙ), КЛАНЦА́ТИЙ діал. Щука справді була пудова.. Зубата паща дивилася на Бородавку безбарвними вареними очима (З. Тулуб); Кіт до Щуки учащав, Пройдисвітка зубаста знала, Чого хвостатий кум бажав (Л. Глібов); В тій ямі сидять якісь страшні кланцаті звірі (І. Франко). Словник синонімів української мови
  5. зубатий — Зуба́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. зубатий — ЗУБА́ТИЙ, а, е. 1. З великими, гострими, міцними зубами; з великою кількістю зубів. А потім з вас, щенят зубатих, Зробились львичища! (Шевч., II, 1953, 325); — Піди ж ти! — додала його жінка, широковида, зубата молодиця, з начосами на висках. Словник української мови в 11 томах
  7. зубатий — Зубатий, -а, -е Зубастый. З себе худий, жовтий, очі ямкуваті, зубатий такий. МВ. ІІ. 191. Словник української мови Грінченка