коренити

Значення в інших словниках

1. коренити — Сильно лаяти [XII] Словник з творів Івана Франка
2. коренити — корени́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
3. коренити — див. ганьбити; лаяти Словник синонімів Вусика
4. коренити — -ню, -ниш, недок., перех. і без додатка, розм. Ущипливо, дошкульно докоряти комусь за що-небудь; дуже лаяти когось, ганити. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. коренити — КОРЕНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., кого і без прям. дод., розм. Ущипливо, дошкульно докоряти комусь за що-небудь; дуже лаяти когось; ганити (у 2 знач.). Було поки лає, коренить – несила моя, сльози ринуть, а наплачуся добре – утрусь .. Словник української мови у 20 томах
6. коренити — ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
7. коренити — КОРЕНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., перех. і без додатка, розм. Ущипливо, дошкульно докоряти комусь за що-небудь; дуже лаяти когось, ганити. Було поки лає, коренить — несила моя, сльози ринуть, а наплачуся добре — утрусь.. Словник української мови в 11 томах
8. коренити — Корени́ти, -ню́, -ни́ш гл. 1) Укоренять. 2) Бранить сильно, ругать. Не коренила ж вона його ні трохи. Кв. II. 19. Кого попало і корениш, і ганить. Стор. І. 53. Словник української мови Грінченка