кочувати

Переїздити, переїжджати, вести циганське життя; ЖМ. мандрувати; (- птахів) перелітати, мігрувати; -УЮЧИЙ, звиклий кочувати, кочовик, п-к кочовий.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

кочувати — Кочува́ти: — (дарабу): проводити, вести [2;XIII] Словник з творів Івана Франка
кочувати — кочува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
кочувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Часто переїжджати з місця на місце зі своїм житлом і майном (про народи, племена тощо). || розм. Мандрувати. || Переходити, пересуватися, перелітати з одного пасовища, місця годівлі на інше (про тварин, птахів). 2》 перен., ірон. Великий тлумачний словник сучасної мови
кочувати — КОЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Часто переїжджати з місця на місце зі своїм майном (про народи, племена і т. ін.). Вже сім день, як під горою ми стоїмо, кочуєм караваном (Сл. Б. Грінченка); Вождь Іданфірс відповів цареві Дарію таке: – .. Словник української мови у 20 томах
кочувати — БЛУКА́ТИ (ходити або їздити по світу, часто змінюючи місце перебування, або взагалі з місця на місце, не знаходячи собі постійного пристановища), МАНДРУВА́ТИ, БРОДИ́ТИ розм., КОЧУВА́ТИ розм., МОТА́ТИСЯ розм., ВЕ́ШТАТИСЯ розм., ВОЛОЧИ́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
кочувати — Кочува́ти, -чу́ю, -чу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кочувати — КОЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Часто переїжджати з місця на місце зі своїм житлом і майном (про народи, племена тощо). Вже сім день, як під горою ми стоїмо, кочуєм караваном (Сл. Гр.); // розм. Мандрувати. Хто в пустині кочує. Край криниці.. Словник української мови в 11 томах
кочувати — Кочувати, -чую, -єш гл. 1) Кочевать. Вже сім день, як під горою ми стоїмо, кочуєм караваном. К. МХ. 38. Отари кочують по степах. О. 1862. V. Кух. 29. Кочуючи тепер, уже зімою, від куреня до куреня і від будинка до будинка, Шевченко опинивсь на весіллі. Словник української мови Грінченка