кретин

Значення в інших словниках

1. кретин — крети́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. кретин — див. дурний Словник синонімів Вусика
3. кретин — -а, ч. 1》 Людина, що страждає кретинізмом (у 1 знач.); ідіот (у 1 знач.). 2》 лайл. Дурень, тупа, нікчемна людина; ідіот (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кретин — Придурок, прищелепок, бевзь, див. дурак, ідіот, недоумок, тугодум, безтолковий Словник чужослів Павло Штепа
5. кретин — КРЕТИ́Н, а, ч. 1. Хворий на кретинізм (у 1 знач.); ідіот (у 1 знач.). Кретини мають порушення функції щитоподібної залози й затримку фізичного і психічного розвитку (з наук.-попул. літ.). 2. лайл. Дурень, тупа, нікчемна людина; ідіот (у 2 знач.). Словник української мови у 20 томах
6. кретин — ДУ́РЕНЬ (розумово обмежений чоловік; лайливе слово), ДУРНИ́Й, ТУПИ́ЦЯ розм., ТУПА́К розм., НЕДОТЕ́ПА розм., НЕТЯ́МА розм., НЕДО́У́МОК розм., НЕДО́У́М розм. рідше, ДУРИ́ЛО розм., ДУ́РНИК розм., ДУРНИ́ЛО розм., ТУМА́Н розм., КЕП розм., ТОВКА́Ч розм. Словник синонімів української мови
7. кретин — Крети́н, -на; -ти́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кретин — КРЕТИ́Н, а, ч. 1. Хворий на кретинізм (у 1 знач.); ідіот (у 1 знач.). На відміну від кретинів, у карликів.. пропорції тіла розвиваються нормально (Шк. гігієна, 1954, 100). 2. лайл. Дурень, тупа, нікчемна людина; ідіот (у 2 знач.). Словник української мови в 11 томах