кін

Сцена, естрада, поміст, сов. підмостки; (поле діяльности) арена.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Кін — Кін прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. кін — див. поміст Словник синонімів Вусика
  3. кін — кону, ч. 1》 карт. Місце, куди кладуть ставку в азартній грі. Ставити (поставити) на кін що — а) вносити свою ставку в спільну гру; б) (перен.) ризикувати. 2》 Спеціальний майданчик, на якому показують вистави; сцена. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кін — КІН, ко́ну, ч. 1. Місце, куди кладуть ставку в азартній грі. На кону стояли всі гроші (М. Йогансен); Партнери відмовилися прийняти його [перстень] на кін; на їхню думку, він не мав ніякої реальної цінності (О. Авраменко, В. Авраменко). Словник української мови у 20 томах
  5. кін — Міра ваги в Японії, дорівнює 600 г. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. Кін — (Kean) Едмунд, 1789-1833, англ. актор; найвидатніший англ. трагік 1-ої полов. XIX ст.; численні ролі у п'єсах В. Шекспіра (Гамлет, Річард III, Отелло, Макбет), Барабаш у Мальтійському євреї К. Марло. Універсальний словник-енциклопедія
  7. кін — ста́вити / поста́вити на кін що. Ризикувати чим-небудь. Так було не раз: розчулений її сльозами, він беззастережно ставив на кін власні авторитет, ім’я, використовував знайомства, а потім розплачувався за те гірким каяттям (М. Олійник); Він поставить на кін усе. Воля або смерть… (В. Козаченко). Фразеологічний словник української мови
  8. кін — Кін, ко́у, -нові, на кону́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. кін — КІН, ко́ну, ч. 1. Місце, куди кладуть ставку в азартній грі. ◊ Ста́вити (поста́вити) на кін що: а) вносити свою ставку в спільну гру. Тут же, розмінявши полтиника, Данько поставив свою долю на кін (Гончар, Таврія, 1952, 67); б) (перен.) ризикувати. Словник української мови в 11 томах
  10. кін — рос. кин міра ваги в Японії, дорівнює 600г. Eкономічна енциклопедія
  11. кін — Кін, ко́ну м. 1) Публичное мѣсто, гдѣ стояли присужденные къ тому въ видѣ наказанія. Коси різали блудяжкам, в погріб запірали, другі у кона стояли, год не причащались. Мкр. Н. 35. 2) Мѣсто игры. 3) Сцена. Словник української мови Грінченка