назорити

Значення в інших словниках

1. назорити — назори́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. назорити — див. бачити Словник синонімів Вусика
3. назорити — -рю, -риш, док., перех., розм. Наглядіти, помітити кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. назорити — НАЗОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., кого, що, розм. Наглядіти, помітити кого-, що-небудь. Він її очима назорить між дівчатами і вмисне тоді до неї горнеться (Марко Вовчок); Повертався [Запорожець] назад через .. кладовище і, назоривши лавочку.., присів відпочити (Ф. Бурлака). Словник української мови у 20 томах
5. назорити — ПОМІ́ТИТИ (сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на когось, щось, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТИТИ, ПІДМІ́ТИТИ, СПОСТЕРЕГТИ́, ВІДЗНА́ЧИТИ, ЗАУВА́ЖИТИ (ЗАВВА́ЖИТИ) розм., ЗАМІ́ТИТИ розм., ЗАПРИМІ́ТИТИ розм., ПІЙМА́ТИ розм., НАСТЕРЕГТИ́ розм. Словник синонімів української мови
6. назорити — НАЗОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., перех., розм. Наглядіти, помітити кого-, що-небудь. Він її очима назорить між дівчатами і вмисне тоді до неї горнеться (Вовчок, І, 1955, 206); Офіцер звелів обшукати дуби, і як не ховався Карній за листям, його назорили і звеліли злазити (Бурл., О. Вересай, 1959, 185). Словник української мови в 11 томах
7. назорити — Назори́ти, -рю́, -ри́ш гл. Усмотрѣть, замѣтить. Він їх ще уперед назорив, що вони прийшли туди. Конст. у. Впала вона мені добре в око, ледві я її назорив. МВ. (КС. 1902. X. 150). Вони (злодії) і назорили, шо у батюшки така добренна патериця з срібною головкою. Мнж. 107. Словник української мови Грінченка